Предмет: Литература, автор: reznikovaviktoria281

Р.Акутагава «Паутинка» Літературний диктант 1.Будда походжав берегом … 2.Лотоси були, як…. 4.У раю був… 5.Під озером було… 6.Кандата був… 7.Він лише один раз зробив… 8.Кандата врятував життя… 9.Будда спустив далеко- далеко вниз… 10.Кандата звивався і корчився перед смертю, як… 11.Грішники потопали в… 12.Піднявшись на павутині, Кандата прокричав… 13.За Кандатою по павутинці вгору пялася… 14.Кандита злякався, що… 15.І тоді він щосили крикнув: «Це … 16.За падінням Кандати стежив… 17.Обличчя його… 18.Кандита упав у Криваве озеро… 19.Кандита був покараний за своє … 20.У раю бралося…​

Ответы

Автор ответа: blazevskamaia
2

Відповідь:

1. озера Лотосів

2.як перли

4.ранок

5.пекло

6.великий лиходій

7.добро

8.життя павукові

9.до самого пекла

10.як жаба перед смертю.

11.кривавому озері

12.  "Наша взяла! Наша взяла!"

13.грішники

14.павутинка обірветься

15. "Це моя павутинка. Хто вам дозволив чіплятися за неї? Ану, спускайтеся вниз!"

16.Будда

17.посмутніло

18.каменем

19.черстве серце

20.до полудня

будь ласка,позначте мою відповідь як кращу

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: SRSAIRBAG
Нужно зделать експозицію, зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка. З тексту
Із вересових квітів Варили цей напій,
Він був за мед солодший, Більш за вино — міцний.
Його варили разом
І разом теж пили,
В піснях напій хвалили Щодня на тій землі.
Прийшов король шотландський І знищив ворогів,
Нагнавши страх на піктів,
Як звірів, їх ловив. І полював на них він В червоних квітах їх, І пелюстки вкривали І мертвих, і живих.
Прийшло в країну літо, Знов верес шелестить, Але ніхто не знає,
Як той напій варить.
Могил було багато Маленьких у горах, Там піктів=пивоварів Спочив навіки прах. Король в червоній пустці Не злазить із сідла,
За ним пилюка в’ється, Дорогу вистила.
Бліде обличчя з гніву, Король мов сам не свій: «У вересових землях Не маю я напій!»
Васалам пощастило Когось=таки знайти,
За каменем сховались, Щоб жертв підстерегти.
Хоч їх взяли зненацька, Та не відкрили рот, Мовчали син і батько — І жив у них народ.
Король, сидівши верхи, Дивився на людей, Маленька смугла пара Не відвела очей.
На березі крутому Король питав: «Мерщій! Я вам життя залишу
За правду про напій!»
Отець і син мовчали, Ховаючи сльозу,
А скрізь — червоний верес, І море — унизу.
Та раптом батько сину
Так голосно сказав:
«Я тут скажу всю правду — Король щоб тільки знав.
Життя таке коротке, Його я так люблю,
Тому секрет продам я», — Сказав він королю.
І голосом пташиним Додав старий іще:
«Я свій секрет продам вам, Боюсь дитя лише.
Мій син життя не знає, І смерть не бачив він, Та честь свою продати Не зможу перед ним.
Нехай його у море Хтось кине іздаля, І я повім про тайну, Що в серці маю я».