Question

Наведіть приклади вживання в пʼєсі (Пігмаліон) слів з різних шарів мови а також парадоксів Шоу

Answer 1

Наведіть приклади вживання в пʼєсі (Пігмаліон) слів з різних шарів мови а також парадоксів Шоу

У пʼєсі "Пігмаліон" Бернарда Шоу зустрічається багато слів з різних шарів мови, таких як:

Арготичні вислови: "What the devil do you mean?", "You're pulling my leg."

Формальна мова: "I trust you have slept well?"

Книжкова мова: "I presume, Mr. Higgins, that you are not a believer in ghosts?"

Культурні відтінки мови: "The rain in Spain stays mainly in the plain."

Парадокси - це також ключовий елемент п'єси "Пігмаліон". Наприклад, в одній з сцен, Еліза використовує слово "bloody" (кровавий) і дуже здивована, коли їй кажуть, що це не прийнятне слово для вживання в розмові. Водночас, пані Пікерінг під час вечері говорить про бідність, як про щось, що має бути приховувано від гостей, і водночас, пані Юейл під час тієї ж вечері висловлюється про бідність як про щось, що можна романтизувати. Такі суперечності відображають культурні розходження та суперечності у суспільстві.

Answer 2

Ответ:.

Объяснение:

"Пігмаліон" - це п'єса, яка багата на різні шари мови та парадокси Шоу. Ось кілька прикладів:

1.   Шари мови:

Персонаж головного героя, професора Генрі Хіггінса, часто вживає фрази та сленг, які вживаються в лондонському діалекті, наприклад: "innit" (isn't it), "ain't" (am not, are not, is not), "garn" (go on), "gawd" (god), "bloomin'" (blooming), "blimey" (god blind me), тощо.

Крім того, п'єса містить діалоги на різних мовах, наприклад, урочиста мова англійської мови, французька мова та інші.

2.   Парадокси Шоу:

Один з головних парадоксів у п'єсі полягає у тому, що професор Хіггінс намагається довести, що соціальна статура людини визначається її мовою та вимовою, але водночас, сам він є живим прикладом того, що можна змінити свою мову та вимову та, таким чином, змінити свою соціальну статуру.

Інший парадокс полягає у тому, що професор Хіггінс, хоча і вважає себе "королем" вимови та мови, водночас, поводиться зі своєю ученицею, Елізою Дулітл, як зі звіром, не враховуючи її почуття та потреби в повазі.

Третій парадокс полягає у тому, що професор Хіггінс, хоча й відчуває розчарування в тому, що Еліза не прагне стати "досконалою леді", насправді, він сам не знає, що з нею робити, коли вона досягне "досконалості"