Предмет: Українська література, автор: ivankrohmalev18

Написати контрольне Есе про доброту,доброчинність ,чуйність у ставленні до себе й до інших

Ответы

Автор ответа: serogin10
0

Ответ:

Доброта, доброчинність та чуйність - це риси, які мають важливе значення для нашого благополуччя та взаємодії з іншими людьми. Ці якості дозволяють нам підтримувати теплі стосунки з рідними, друзями, колегами та навіть незнайомими.

Доброта - це набір властивостей, що описують добру волю до інших людей. Це включає в себе прояв любові, милосердя, великодушності та співчуття до оточуючих. Коли ми добрі до інших людей, ми збільшуємо їхню віру в себе та підвищуємо їх самооцінку.

Доброчинність - це ще одна важлива якість, яка допомагає нам бути кращими людьми. Це прояв великодушності та благородства відносно тих, хто опинився в складному становищі. Можливо, це допомога фінансово чи матеріально, або ж надання психологічної підтримки важким часом. Це допомагає змінити на краще життя інших людей та створити краще суспільство для всіх нас.

Чуйність - це вміння розуміти потреби інших людей та проявляти повагу до їхніх почуттів. Це включає в себе вміння слухати та розуміти інші точки зору, а також вміння знаходити компроміси в складних ситуаціях. Чуйність допомагає нам зберегти гармонію відносин і створити довіру в комунікації з іншими людьми.

Важливо зазначити, що ці якості не повинні проявлятися тільки до інших людей, але і до самих себе.

Похожие вопросы
Предмет: Геометрия, автор: hzhshsbdhshh
Предмет: Литература, автор: alesavrincanu
Випишіть із вірша цитати, у яких ідеться про: спротив Зевсові; благодіяння людям; місію Прометея.
Вірш:
Вгорни небо твоє, Зевсе,
Імлою хмар,
Вчини, як отой хлопчак,
Що толочить будяки,
Влучай в дуби й верхів'я гір,—
Тільки мою землю
Мені залиши
І мою хатину, будовану не тобою,
І вогнище моє
Із розжареним приском,
Якому ти заздриш.

Не знаю нікого біднішого
Під сонцем, ніж ви, богове!
Нещедро ви живлите
Данням офір
І дихом молитов
Вашу величність.
Ви б геть змарчіли, якби
Не жебраки і діти,
Дурники, повні надії.

Коли я був малий, тоді,
Не знаючи, що, де і як,
Звертав свої заблудлі очі
До сонця, чи нема там вгорі
Вуха, що скарги мої почуло б,
Серця, що так, як моє,
Пригноблених би пожаліло.
Хто допоміг
Гордість титанів мені здолать?
Хто від смерті мене врятував,
Від долі раба?
Чи не ти само це звершило,
Серце, в паланні святім?
Чи не палало, юне й добре, ти,
Марно дякуючи за рятунок
Тому, хто спить у високості?

Тебе шанувати? Чому?
Може, зм'якшив ти колись
Болі знедоленим?
Може, притишив колись
Сльози настрашених?
Чи не всемогутній Час
Мужа із мене викував?
Чи не одвічна судьба
Владує і мною, й тобою?
Либонь, ти гадаєш,
Що зненавидіти життя я мушу,
Втекти десь в пустелю,
Бо не всі вже
Пуп'янки мрій достигли?

Ну, тут я сиджу і формую
Людей на свій образ —
Поріддя, що подібне до мене,
Щоб мучитися, щоб ридати,
Щоб втішатися, щоб радіти,—
І зневажати тебе,
Як я!
Предмет: Химия, автор: Iskandat