Предмет: Українська література, автор: irinakruk991

Втілення особливостей украïнської ментальності, рис національного характеру в поезії В. Симоненка "Гей, нові
Колумби й Магеллани"
даю 15 балів
будь-ласка согодні​

Ответы

Автор ответа: 4QuaD4
1

Поезія Василя Симоненка "Гей, нові Колумби й Магеллани" є втіленням особливостей української ментальності та рис національного характеру.

По-перше, українці завжди були народом-мрійниками та прагнули до нового. У поезії Симоненка звучить заклик до нових відкриттів та подорожей. Він використовує образи Колумба та Магеллана як символи нових відкриттів та прагнення до вивчення світу. Це свідчить про те, що українці завжди мають мрію про щось нове та бажають розвиватися.

По-друге, українці завжди були народом, що віддає перевагу свободі та незалежності. У поезії Симоненка прозвучали слова про те, що "зламалися стіни тюрми" та "пролунали волі дзвони". Це свідчить про те, що українці прагнуть до свободи та незалежності від зовнішніх обмежень.

По-третє, українці завжди були народом-борцями та мають великий духовний потенціал. У поезії Симоненка звучить заклик до боротьби та прагнення до перемоги. Він показує, що українці мають великий духовний потенціал та здатні боротися за свої права та свободу.

Отже, поезія В. Симоненка "Гей, нові Колумби й Магеллани" є втіленням особливостей української ментальності та рис національного характеру, таких як мрійливість, прагнення до свободи та незалежності, боротьба та духовний потенціал

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: natashademchenko23
ЗРОБИТИ ПЕРЕКАЗ СРОЧНО
Семен Непорадний

Лише на світ божий занеслося – озвалась степова звірина. Ціле степове царство прокинулось і загомоніло на свій лад.

Від цього гамору козак прокинувся. Сів на своєму кожусі, де спав, протер очі й перехрестився. Промовляючи голосно молитву, пішов до ріки вмиватися.

Відтак вийняв із-за пояса малий гребінчик і скалку дзеркальця та став причісувати свій чорний довгий оселедець і закручувати його за вухо. Так само розчесав вуса і пригладив їх складно, по-запорозьки, униз.

Семен Непорадний – він так звався – був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперезував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка була подерта і замащена та на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та на сонці засмаглі груди. Миючись, засукав рукави поза лікті й показав жилаві руки з п’ястуками, мов довбеньки.

Непорадний на Січі мав славу неабиякого силача. Згинав залізні штаби, а коня підіймав поперед себе, мов барана.

Незважаючи на Семенову лицарську силу, його прозвали на Січі Непорадним за те, що в якійсь стрічі з татарином не вмів собі дати ради, аж поки товариші йому не допомогли.

Та він цим анітрохи не переймався. На Січі не питали нікого, як зветься, так зараз давали кожному ймення, з яким не розлучався аж до смерті. Хоч би як козака негарно назвати, він цього не соромиться. Козаки говорили : « Не ймення тебе красить, а ти його краси»
Предмет: Физика, автор: efimovalusia7