Question

переказати оповідання Г.Тютюнника "Дивак"

Answer 1

На початку зими Олесь міг ходити до школи двома стежками: одна бором, друга — річкою. Через річку було зручніше ходити, але часто лід на річці був тоненький, тому мати забороняла ходити в школу по льоду. Олесь був ще малим, головою ледь до клямки (пристрій, яким піднімають защіпку на дверях) діставав. Очі в нього були чорні, глибокі, як вода в затінку, та дивилися так широко, немов одразу хотіли збагнути увесь світ. Олесь любив зиму, любив щось малювати на снігу. У такі моменти він забував про все.

Того дня він йшов бором у школу, там було мало снігу. То там, то сям проглядає крізь сніг трава з примерзлими до землі зеленими чубчиками, виглядають низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. Навкруги було тихо й затишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верховіття.

Олесь чув як стукає дятел по стовбуру дерева, але почувши його наближення він замовк і полетів… Олесь притулився вухом до дерева. Він чув як внизу під підошвами в нього ворушилось коріння, то помирала сосна… Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи
Джерело: https://dovidka.biz.ua/divak-perekaz