1 Розкрийте історію театрального мистецтва в 1920–1930-х рр. як трагедію української культури в ці-
лому.
2 Схарактеризуйте жанрове розмаїття творів, написаних для тогочасної сцени.
3 Що ви дізналися про Леся Курбаса та його вплив на театр 1920–1930-х рр. в Україні?
4 Чому новий український театр називають «модерним»? Чи справді театр Леся Курбаса «Березіль»
тяжів до авангарду?
5 Користуючись мережею інтернет, знайдіть визначення поняття «синтез мистецтв». Хто з україн-
ських режисерів аналізованого періоду застосовує його у своїй творчості і як саме?
Ответы
Ответ:
20-30-ті роки минулого століття стали трагічним часом для української культури, в тому числі й для театрального мистецтва. У цей період Україна перебувала під радянською владою, і уряд намагався придушити українську культуру на користь російської. Радянська влада встановила сувору цензуру, багатьох українських митців і письменників було переслідувано, ув’язнено чи вбито. Театр не став винятком, і багато українських театрів були змушені закритися або виступати лише російською мовою. Незважаючи на ці труднощі, українські театральні митці продовжували створювати новаторські та потужні твори, які кидали виклик радянському режиму та виражали унікальний дух української культури.
Театр 1920-1930-х років відрізнявся великою різноманітністю жанрів, включаючи драму, комедію, трагедію та експериментальний театр. Багато творів, написаних у цей період, мали політичне забарвлення і стосувалися таких тем, як революція, соціальна справедливість і боротьба за свободу. Було також багато експериментальних робіт, які прагнули звільнитися від традиційних театральних умовностей і дослідити нові форми вираження.
Лесь Курбас — український театральний режисер, який мав великий вплив на театр 1920-1930-х років в Україні. Курбас був піонером експериментального театру і був відомий своїми новаторськими техніками постановки та використанням символізму та метафор. У 1922 році він заснував театр «Березіль», який став центром мистецької діяльності та експериментів. Творчість Курбаса мала великий вплив на формування напрямків українського театру цього періоду.
Новий український театр називають «сучасним», тому що він продовжує досліджувати нові форми вираження та кидати виклик традиційним театральним умовностям. Театр Леся Курбаса «Березіль» дійсно тяжів до авангарду, оскільки був відомий своїм експериментальним і нестандартним підходом до театру. Курбас був прихильником «синтезу мистецтв», який передбачав інтеграцію різних видів мистецтва — музики, танцю, образотворчого мистецтва — у театральні постановки.
Термін «синтез мистецтв» означає об’єднання різних видів мистецтва в єдиний твір мистецтва. Цю концепцію популяризував російський художник і теоретик Василь Кандинський на початку 20 століття. В Україні багато театральних режисерів 1920-1930-х років, у тому числі Лесь Курбас, використовували у своїй творчості синтез мистецтв. Курбас вважав, що інтеграція музики, танцю та образотворчого мистецтва в театральну постановку може посилити емоційний вплив вистави та створити для глядача більш захоплюючий досвід. Інші українські режисери цього періоду, як-от Олександр Захаров та Іван Падалка, також експериментували із синтезом мистецтв у своїй творчості.