Написати характеристику образу. Іван Нечуй - Левицький. Казка "Запорожці срочно даю 100 балів умоляю надо сегодне
Ответы
Ответ:
Карпо Летючий – молодий лоцман. «він був потомок славних запорожців і мав увесь хист, всю вроду запорозьку. Високий, чорнявий та кучерявий! гарний з лиця, гарний з стану, кругом гарний, ще й до того сміливий! …»; «як той явір високий»; «добре знав всі пороги»; «любив пороги, бо зріс коло них»; «любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави на лаву»; «любив слухати, як шумить Дніпро на порогах»; «Отаман вірив йому, як самому собі»; «… почув, що в його виростають орлині отаманські крила»; «смілива й горда душа».
Іван Музика – лоцманський отаман. Отаман вірив йому (Летючому), як самому собі.
Гетьман. «Гетьман був вищий і кращий од усіх запорожців; високий, як Палій, гарний, як Мазепа, сміливий, як Богдан Хмельницький. Його лице блищало, як раннє сонце, здається, не було коня на світі, щоб вдержав його на собі!»; «На гетьманові була висока шапка, а з шапки набік висів золотий вершок; він був підперезаний золотим поясом і обутий в червоні чоботи з золотими підківками»; «Гетьман думав глибоку думу, схиливши голову, і його мислі вилітали соловейками, сідали на дубові та співали»; «Спершись однією рукою на широкий меч, гетьман держав в другій руці булаву з щирого золота, обсипану дорогим камінням, котре блищало, як проміння. Вся булава так світилась, неначе гетьман держав у руці сонце.. Побачивши козаків, він грізно кинув очима, і з того погляду знявся орел та й полинув під небо, розпанахавши крилами кришталеву стелю. Додолу з очей посипались іскри і розтопили землю».
Запорожці – мешканці підводного світу різного віку. «На їх були високі чорні шапки з червоними верхами, сині кунтуші з рукавами на одкид»; «вони були високі, рівні, дужі! Такі вони були гарні на вроду, що він (Карпо) таких людей не бачив ні між панами, ні між простими селянами»; «Всі козаки були високі, рівні та здорові; всі були гарні, повбирані в гарну одежу, неначе в празник або в неділю»; «Старі запорожці одпочивали. На старих, поважних лицях спочивали думи. Всі вони сиділи, позгортувавши руки і посхилявши вниз важкі голови»; «… танцювали молоді, хисткі, як очерет, козаки ... ніби то літали вогні, ніби... блискала блискавка».
Маруся Музиківна. «Та дівчина була як дві краплі води Олеся Музиківна! Такі самі в неї були великі карі очі, такі ж маленькі губки, такі ж чорні великі коси. Навіть такими квітками була в неї вишита сорочка».