Твір Вітрогон відповісти на питання "Що було?(події, факти, які вплинули на його вчинки (Василька)). пжжжжжжжжж допоможітььь
Ответы
Ответ:
Василько нудився сам сидіти вдома або гуляти у
дворі. Вдача у меншої сестрички була вередлива
та плаксива, то й бавитися з нею хлопцю не
хотілося.
Його тягло край села на вигін, де сільські
діти-пастушки пасли ягнят. От з ними гуляти
було весело й цікаво: бігали наввипередки,
грали в довгу лозу, або в коней. А набридне
бігати, йшли купатися на річку, набирати повні
пазухи ожини, лазили по кущах та в осоці,
шукаючи пташині гнізда.
Одного разу Василь з хлопцями нагледів на
березі, де вони купалися, страшну гадюку.
З того часу хлопці боялись лазить в осоці, в
Василько почав лякати гадюкою сестру. Іншим
разом хлопці побігли купатися й стрибати з
борту човна, що стояв припнутий до берега, у
воду.
Васильку хотілося почваниться перед хлопцями
сміливістю, то він пірнув у річку з носа човна,
думаючи, що там теж не глибоко, і ледь не
втопився - плавати ще не вмів. На його щастя,
якась молодиця прийшла до річки прати.
Кинулась вона в воду, вхопила Василька за
чуб та й винесла на берег. А потім стріла маму
хлопця і розказала їй про пригоду. Мама дала
сину доброї прочуханки й заборонила виходити
з двору та гуляти на вигоні.
Але Васильку вдома не сиділося, а двір був
йому тісний. Ото раз надвечір він крадькома
скочив через тин і побіг на вигін. Дітей не
знайшов, зате побачив чубату посмітюху
(чубатого жайворонка) і спробував спіймати її.
Гнався за нею аж до моста через невеличку
річечку. Там загатив з камінчиків гребельку,
задумав змайструвати і поставити млинок. Ото
хлопці здивуються! Глянув під міст, а там так
чудно, якось неначе в хаті: і дві стіні по боках,
і стеля зверху, і неначе двоє здоровецьких
дверей -одні проти других.
Пішов хлопчик під міст, ліг на м'якій травиці
та й задивився на потічок, як він булькотить,
переливаючи воду з камінчиків на камінчики,
незчувся, як заснув. Прокинувся рано-вранці,
думаючи, що лежить вдома на ліжку.
Дуже здивувався, що вiкна стали такими
великими, стеля - чорна, а зовсім поряд щось
дзюрчить... Раптом застукали кінські копита,
загуркотів віз, а дошки стелі почали дріботіти.
Василько перелякався, що хтось по горищу
кіньми їздить і стеля може завалитися. Схопився
на ноги й отямився, що він не в хаті, а під
MOCTOM.
Вибіг звідтіль на шлях. А там якийсь чоловік
возом їде. Побачив Василька, подумав, що то
чорт вискочив, та як дремене назад! Василько,
плачучи, пішов шляхом, а потім побачив стежку
у житі, що вела до хат, і звернув на неї.
Аж тут назустріч іде молодиця. Вона теж
перелякалася, побачивши хлопця, і побігла у
село. Василько - за нею, дивуючись, чому це
люди приймають його за чорта. Зайшов у той
двір, куди вскочила молодиця, а там - собаки.
Видерся від них на тин, сидить, плаче.
Вийшла з хати старенька бабуся, відігнала
собак, розпитала хлопця, хто він, і відвела за
руку до його дому. Мама, що не спала всю ніч,
шукаючи сина, з плачем кинулася обнімати
його. Вийшов зі своєї кімнати радісний батько. А
Васильку стало дуже ніяково, що завдав мамі і
батьку стільки клопотів.Вийшов він після сніданку надвір, сів сумний на
Ґанку. Аж тут голуби прилетіли клювати просо.
Хлопчик побіг в стайню, заглянув у кошіль, а
там голуби знеслись. Від того Василь став такий
радий, що зараз забув і про місток, і про собак, і
про гадюк, бо усяке лихо забувається на світі
Думаю так підійде .