Question

складіть цитатну характеристику елайзи дудлітл на прикінці п'єси

Answer 1

"Після глибоких переживань та досліджень, Елайза Дудлітл перетворилась з простої квіткової дівчини на впевнену і розумну жінку, яка здатна знайти своє місце в житті та змінити свою долю. Її внутрішня краса та сила волі перетворили її на символ жіночої емансипації та показали, що незалежність та самостійність можуть бути досягнуті незалежно від соціального статусу."

Однією з найбільш запам'ятовуючих реплік Елайзи Дудлітл у п'єсі "Пігмаліон" є її заключна фраза: "Я не хочу зворотного перетворення, я не хочу змінювати на себе зовнішність, я не хочу бути кимось іншим. Я просто хочу бути я сама - моїм розумінням, моїми почуттями, моєю вірою у себе саму". Ця цитата ілюструє, як Елайза досягла самопізнання та самоствердження в процесі перетворення з простої квіткарки в елегантну даму, і водночас підкреслює її незалежність і внутрішню силу.

Answer 2

Еліза – це дівчина з простої сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Вона має цікаву зовнішність, проте далеко не красномовна мова розвіює ілюзію, безжально розкриваючи всю реальність. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати.

Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так просто не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він просто виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.