Question

Завдання усе не списувати, бажано речення переробляти.Ужити речення з однорідними членами. Підкреслити їх. У саду поміж деревами, кущами і квітни­ками росли Дуб і Троянда. Дуб був деревом величним, а його могутнє гілля здавалося ко­роною, що владно нависала над скромними кві­тами в саду.
Троянда мала лише стебло з кількома зе­леними листочками і гострими колючками. Виглядала кволою, наче от-от зів’яне. Міцний Дуб кепкував із неї, зневажливо кажучи: «Ти – лише нікчемна колюча галузка!».
Коли віяв вітер, Дуб ворушив своїми незлі­ченними листками, творив шум, дивовижний свист і чудові гармонійні звуки. Через це він дуже пишався собою: «Наповнюю небо чудо­вими симфоніями! Я наче оркестр! Я не такий, як той нещасний прутик, який не вміє нічого! Навіщо взагалі потрібна троянда?».
Несмілива Троянда перелякано мовчала. Коли настало літо, зацвіла. Увесь сад аплодував їй довго, щиро і захоплено.
Люди часто не можуть оцінити себе пра­вильно. Дехто вдає кращого, сильнішого, аніж є насправді. Інший боїться бути собою. Щоб розкритися повністю, потрібен час. Тому квіти просто квітнуть

Answer 1

Ответ:

Объяснение:

У саду поміж деревами, кущами і квітни­ками росли Дуб і Троянда. Дуб був деревом величним, а його могутнє гілля здавалося ко­роною, що владно нависала над скромними кві­тами в саду, а Троянда мала лише стебло з кількома зе­леними листочками і гострими колючками, виглядала кволою, наче от-от зів’яне. Міцний Дуб кепкував із неї, зневажливо кажучи: «Ти – лише нікчемна колюча галузка!».

Коли віяв вітер, Дуб ворушив своїми незлі­ченними листками, творив шум, дивовижний свист і чудові гармонійні звуки, пишаючись собою: «Наповнюю небо чудо­вими симфоніями! Я наче оркестр!». Троянда же мовчала, не знаходячи відповіді на кепкування Дуба.

Але коли настало літо, зацвіла Троянда. Увесь сад аплодував їй довго, щиро і захоплено, бо її краса несказанна. І тоді Дуб зрозумів, що кожна квітка в саду має своє неповторне значення, незалежно від її розміру чи форми. Кожна з них може бути найкращою, якщо вона буде просто собою.

Це повчальна історія, яка нагадує нам, що кожен з нас унікальний і має свої таланти та переваги, які потрібно розкривати з часом. Іноді нам здається, що інші кращі або ми не достатньо хороші, але ми повинні приймати себе такими, які є, і розвиватись відповідно до своїх можливостей, як це робить кожна квітка у саду.