Предмет: Физика, автор: elmiragadjiyeva13

Два тягарці масою по 120 г висять на одному рівні на нитці, що перекинута через блок.  Знайти відстань, на яку вони розійдуться та якої швидкості набувають протягом 2 с, якщо за один потягнути вниз із сталою 48 мН.  
Помогите пожалуйста!! Дано та розв'язок!​

Ответы

Автор ответа: nastiapilipenko998
0

Ответ: ответ на фото

Объяснение:надеюсь помогла

Приложения:
Похожие вопросы
Предмет: Алгебра, автор: gustuds
Предмет: Українська мова, автор: romantsovanika11
ДАЮ 55 БАЛІВ, ТЕРМІНОВО
1.Уважно прочитайте текст "Хліб на столі"
2.Оберіть тільки ті частини, у яких йдетьс про процес праці і складіть план переказу
3.Напишіть стислий перказ

Хліб на столі
Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту со-
рочку, підв’язувалися вишитим фартухом і вилазили на лежанку. Крізь
просоння чув їх лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко*
підпер!». Невдовзі досвіткове помешкання освітлювалося живими зайчи-
ками - нараз спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострі-
лами. Піч гоготіла, коли полум’я лизало своїм язиком челюсті.
Доки варилося снідання, мати місили тісто. Було то вельми цікаве ви-
довисько. Неньчині обіруччя раз по раз занурювалися в діжу, од чого
ослінчик** аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно наре-
шті ставало в’язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати
призупиняли роботу. «Вставайте, хлопці, - наказувала нам, - поїсте й
розходьтеся, бо буду хліб викачувати».
Поснідавши, батько йшов на роботу, а я, підсукавши холоші, біг на
кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей час
оселі вже стояв паркий дух. На ліжкові, засланому простирадлом, а по-
верх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати
була вся в роботі. Легкими помахами рук вони витягували опецьок тіста,
вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї
долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескав-
ши верхівку, ненька клали паляницю на рушник. Робили вони це так
вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися.
Доки мати викачували останню, найменшу паляничку, що призначала-
ся мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. Розіславши
капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, вони змащували його
олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Біле тісто па-
ляниці нараз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпува-
ли, наче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар.
Зробивши виделкою кілька проштрихів, мати шугнули лопату з хлібиною
в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюс-
тями й моя паляничка.