Предмет: Литература,
автор: Youdienemy
Напишіть твр роздум на тему: Чудеса «відповідностей» у поезії А. Рембо «Голосівки».
Ответы
Автор ответа:
4
Поезія Артура Рембо «Голосівки» - це твір, який запам'ятовується своєю неординарністю та неповторністю. Відзначається він і своєю таємничістю, завдяки якій створюється ефект дивовижної магії. Однак, що саме робить цей твір неповторним і незабутнім? Відповідь на це запитання можна знайти, звернувши увагу на так звані чудеса «відповідностей» у поезії А. Рембо.
Це чудо полягає в тому, що вірш містить безліч досить несподіваних поєднань слів, які на перший погляд можуть здатися несполучними. Однак, при уважному сприйнятті цих поєднань вони набувають свого особливого ритму та звучання, створюючи таким чином незабутні образи в уяві читача.
Наприклад, візьмемо таку строфу:
"Я довірився ночі.
Вона мене принесла
За баром і сценою
І гуркотом машин.
Вона зробила мені водевіль
І вже тепер я - знаменитість,
І на стіні замість зірок
Скрізь мене повішають."
У цій строфі Рембо змішує ніч, бар, сцену та гуркіт машин з водевілем, що виглядає абсолютно незв'язно та нерозуміло на перший погляд. Але завдяки вмілому використанню ритму та метрики вірша, слів набувають своїх особливих відтінків та сенсів. В результаті, читач може простежити шлях героя вірша та пережити всі його емоції і почуття.
Таким чином, можна стверджувати, що Рембо вдало використовує чудеса.
Відповідності, які використовує Рембо у своїй поезії, є досить складним і витонченим механізмом, який забезпечує неймовірну глибину й витонченість його творів. Він використовує різні техніки, такі як асонанс, алітерація та повторення, щоб створити чудовий звуковий ландшафт, який підсилює його метафоричне вираження.
У поезії «Голосівки» Рембо використовує декілька відповідностей, які роблять цей твір незабутнім. Першою є відповідність між звуками слів та образами, які вони описують. Рембо використовує асонанси та алітерації, щоб передати звуки природи та рухів тварин, з якими він порівнює мелодію голосівок. Він створює звукову пейзаж з допомогою таких слів, як «шелестить», «шуршить», «шепчуть» та «шелестять», які надають мелодії й ритму твору.
Другою відповідністю є порівняння між голосівкою та поетом. Голосівка виступає як символ природи, а поет, який слухає її мелодію, як символ поета. Рембо зображує голосівку як вільну та незалежну, що літає на вітерку, але знову повертається до свого домівки. Це можна розуміти як символ поета, який бажає бути вільним, але завжди повертається до свого рідного місця.
Третьою відповідністю є метафорична зображення голосівки як звуку, який змушує поета зупинитися й слухати.
Це чудо полягає в тому, що вірш містить безліч досить несподіваних поєднань слів, які на перший погляд можуть здатися несполучними. Однак, при уважному сприйнятті цих поєднань вони набувають свого особливого ритму та звучання, створюючи таким чином незабутні образи в уяві читача.
Наприклад, візьмемо таку строфу:
"Я довірився ночі.
Вона мене принесла
За баром і сценою
І гуркотом машин.
Вона зробила мені водевіль
І вже тепер я - знаменитість,
І на стіні замість зірок
Скрізь мене повішають."
У цій строфі Рембо змішує ніч, бар, сцену та гуркіт машин з водевілем, що виглядає абсолютно незв'язно та нерозуміло на перший погляд. Але завдяки вмілому використанню ритму та метрики вірша, слів набувають своїх особливих відтінків та сенсів. В результаті, читач може простежити шлях героя вірша та пережити всі його емоції і почуття.
Таким чином, можна стверджувати, що Рембо вдало використовує чудеса.
Відповідності, які використовує Рембо у своїй поезії, є досить складним і витонченим механізмом, який забезпечує неймовірну глибину й витонченість його творів. Він використовує різні техніки, такі як асонанс, алітерація та повторення, щоб створити чудовий звуковий ландшафт, який підсилює його метафоричне вираження.
У поезії «Голосівки» Рембо використовує декілька відповідностей, які роблять цей твір незабутнім. Першою є відповідність між звуками слів та образами, які вони описують. Рембо використовує асонанси та алітерації, щоб передати звуки природи та рухів тварин, з якими він порівнює мелодію голосівок. Він створює звукову пейзаж з допомогою таких слів, як «шелестить», «шуршить», «шепчуть» та «шелестять», які надають мелодії й ритму твору.
Другою відповідністю є порівняння між голосівкою та поетом. Голосівка виступає як символ природи, а поет, який слухає її мелодію, як символ поета. Рембо зображує голосівку як вільну та незалежну, що літає на вітерку, але знову повертається до свого домівки. Це можна розуміти як символ поета, який бажає бути вільним, але завжди повертається до свого рідного місця.
Третьою відповідністю є метафорична зображення голосівки як звуку, який змушує поета зупинитися й слухати.
Похожие вопросы
Предмет: Литература,
автор: Аноним
Предмет: Химия,
автор: ruslanakondratuk12
Предмет: Геометрия,
автор: yaroslavsvetlow
Предмет: Геометрия,
автор: Аноним