Предмет: Українська мова, автор: mosiaanastasia17

391 I. Спишіть речення, розкриваючи дужки. Виділіть суфікси прикметників, 1. Вночі горять сторож(е,о)ві вогні (Л. Костенко). 2. Хати тонуть у груш(е,о)вих та яблун(е,о)вих садах (І. Франко). 3. Як твої, моя мамо, твою ласку я чую, ріднен(ь)ка (М. Сингаївський). на ті чорнобривці погляну, бачу матір старен(ь)ку, бачу руки (Л. Глібов). 5. Усі кольори символ(и,i)чні, кожний щось озна- 4. Я череду у полі доглядаю, цілісін(ь)кую ніч не спочиваю! (ає (Д. Степовик). 6. Мое артист(и,і)чне читання подобалося Сергієві Валентиновичу (Л. Смілянський). II. Підкресліть прикметники зі зменшувально-пестливим значенням. Виконайте словотвірний розбір виділеного слова (письмово). срочно!!!!​

Приложения:

Ответы

Автор ответа: polinaa8689
1

Ответ:

перше :

Вночі горять сторожові вогні. Суфікс: -ові.

Хати тонуть у грушевих та яблуневих садах. Суфікси: -евих, -евих.

Як твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька. Суфікс: -еньк.

Я череду у полі доглядаю, цілісіньку ніч не спочиваю! Суфікс: -еньк.

Усі кольори символічні, кожний щось означає. Суфікс: -ічні.

Моє артистичне читання подобалося Сергієві Валентиновичу. Суфікс: -ичне.

друге :

Сторожові. Суфікс: -ові. Слово утворене за допомогою суфіксу з прикметника "сторож" та закінченням -ові, що вказує на належність до сторожі.

Грушевих, яблуневих. Суфікси: -евих, -евих. Слова утворені за допомогою суфіксу -ев-, що вказує на належність до груші або яблуні, та закінченням -их, що вказує на множинну форму.

Рідненька. Суфікс: -еньк. Слово утворене за допомогою суфіксу -еньк-, що вказує на пестливість і зменшення рідної людини.

Цілісіньку. Суфікс: -еньк. Слово утворене за допомогою суфіксу -еньк-, що вказує на пестливість і зменшення цілісності.

Символічні. Суфікс: -ічні. Слово утворене за допомогою суфіксу -ічн-, що вказує на зв'язок з символом або символікою, та закінченням -і, що вказує на множинну форму.

Артистичне. Суфікс: -ичне.

Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: jiyhtikkrytoy
стислий переказ будь ласка
МИКОЛА ЛЕОНТОВИЧ Його найвідомішим твором є геніальний «Щедрик». Покладена в основу твору народна щедрівка є найстарішим зразком українського фольклору. Мелодія складається з мотиву, що має всього чотири звуки. Пісню починає сопрано соло, потім мотив підхоплює увесь хор. Вступають усе нові голоси, і кожен ніби додає щось своє. Усе разом – витончене, надзвичайно красиве звукове мереживо. Інший геніальний твір Леонтовича – «Дударик». За змістом це дитяча пісенька про дідуся-дударика, який умер, залишивши сиротою свою дуду. Хор розпочинається чоловічими голосами, які імітують звучання дуди. На цьому фоні сопрано та альти співають простеньку народну мелодію. Вслухаєшся в чудовий спів – і ніби бачиш маленького хлопчика, який сумує за дідусем, і самого дідуся, який, прощаючись із хлоп’ям, передає йому улюблену свою дуду. Хорові твори «Дударик» і «Щедрик» стали відомими далеко за межами України. Кажуть, що безмежну любов до народної пісні та ніжну душу Микола Леонтович перейняв від матері. Мабуть, завдяки тому, що з її уст завжди лунала чарівна пісня, музичні здібності хлопчика виявилися дуже рано. Музикальним хистом був наділений і батько майбутнього композитора: він добре грав на кількох інструментах: віолончелі, скрипці, гітарі. Проте не лише спів приваблював хлопця. Змалку почала виявлятися ще одна сторона його обдарування – талант до хорового диригування. Створивши хор із сестри і брата, Микола вправно диригував ним в ожереді соломи… Життєва стежка йому, синові священика, була вторована – духовна освіта. Навчаючись у духовній школі та семінарії, юнак опанував нотну грамоту й залюбки співав у хорі. Тоді ж, у роки навчання, почав записувати мелодії українських народних пісень. Закінчивши семінарію, Леонтович став учителем співів і арифметики в сільській школі. До речі, змалку Микола не любив арифметики, а тут довелося навчати інших… Але там, де йшлося про музику й хоровий спів, молодий учитель почувався у своїй стихії. Де з’являвся Микола Дмитрович, там звучала пісня. Невдовзі молодий учитель створив чудовий учнівський оркестр. Відчуваючи брак музичної освіти, Микола приїздить до Петербурга, де відвідує лекції та консультації придворної капели. Заняття привели в певну систему все, чого композитор-самоук досяг самотужки. Природжений талант Леонтовича, його артистизм не переставали дивувати його вчителів. Освіту молодий композитор продовжив у Київський консерваторії. Невдовзі Леонтович почав викладати хорову справу в музичному інституті імені М. Лисенка. Проте бурхливі політичні події змушують його переїхати в Тульчин, до сім’ї. Композитор знову починає вчителювати в сільській школі. Леонтович розпочинає роботу над оперою «Русалчин великдень» У першому акті опери йшлося про те, як козак, заблукавши в лісі, зустрівся з русалками. Ті, накинувшись на юнака, загадали йому загадку – якщо козак не відгадає її, на нього чекає смерть. Хлопця рятує одна з русалок, що закохалася в нього, удвох вони тікають. Наступні акти опери так і не були створені. Повертаючись від лібретиста, який жив у сусідньому містечку, Микола Дмитрович заночував у хаті свого батька. Саме тоді попросився переночувати невідомий, що проходив через село. Опівночі пролунав постріл і з будинку вискочив убивця. Так трагічно обірвалося життя одного з найвидатніших митців України. В обставинах загибелі композитора досі лишилось багато нез’ясованого. Безсмертя Миколи Леонтовича – у популярності його творів в Україні та за її межами.​
Предмет: Алгебра, автор: may90nnov12