СРОЧНО, ДАЮ 40 БАЛЛОВ!
складіть історичний портрет Василя Нагірного
Ответы
Відповідь:Василь Нагірний (1903-1956) - український письменник, публіцист, драматург та перекладач. Його творчість була спрямована на відстоювання національної гідності та культури українського народу, а також на боротьбу проти тоталітарного режиму, який панував у той час в Україні.Народився Нагірний в маленькому селі на Чернігівщині, де він провів своє дитинство. Після закінчення школи він вступив до Київського університету, але не довго навчався, оскільки був виключений за участь у студентських протестах. Після цього він перебрався до Львова, де почав активну літературну діяльність.Нагірний був одним із засновників українського письменницького союзу "Плуг", у складі якого були також письменники Юрій Яновський та Олесь Гончар. Він написав багато романів, оповідань та драм, які були присвячені історії України, її національній культурі та традиціям. Серед його найвідоміших творів - романи "Чорна рада", "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", "Три золоті гривні", а також драма "Тіні забутих предків".Нагірний також був публіцистом, він написав безліч статей та есе, у яких він засуджував тоталітарний режим, який панував в Україні, та підтримував національну ідею. У 1945 році його заарештували і засудили до 25 років позбавлення волі за звинуваченням у ворожнечі до Радянського Союзу та спробах знищити радянську владу. У тюрмі Нагірний перебував до 1954 року, коли його звільнили в рамках амністії, що була оголошена з нагоди 300-річчя українського козацтва.Після звільнення Нагірний повернувся до літературної діяльності і написав свої останні твори, в яких продовжував пропагувати національну ідею та закликав до боротьби з тоталітарним режимом. Але через погане здоров'я, він помер у 1956 році у своєму домі в селі на Чернігівщині.Сьогодні Василь Нагірний вважається одним з найвидатніших письменників України XX століття, який своєю творчістю прославив українську літературу та культуру. Його твори були перекладені на багато мов світу і стали відомі за межами України. Нагірний був людиною надзвичайної сили духу, яка не зраджувала своїм переконанням навіть у найскладніші моменти. Його ім'я завжди буде пов'язане з ідеями вільної та незалежної України, за яку він боровся до кінця своїх днів.
Пояснення:
Ответ:Васи́ль Степа́нович Нагі́рний (11 січня 1848, Гірне — 25 лютого 1921, Львів) — український галицький архітектор та громадський діяч кінця XIX — початку XX століть. Засновник товариств «Славія», «Народна торгівля», «Сокіл», «Зоря», «Дністер», «Народна Гостиниця», «Товариство для розвою руської штуки». Архітектурна спадщина В. Нагірного налічує кілька сотень об'єктів, серед яких церкви, каплиці, парохіальні будинки, громадські та приватні будівлі. Біографія
Народився 11 січня 1848 року у селі Гірному (тепер Стрийського району, Львівської області) в сім'ї середньо-заможних господарів Степана й Анни з Гриньовських. Мати померла, коли Василю було півтора року. Після другого одруження батька його опікуном стала баба (батькова мати), була не тільки годувальницею, а й життєвою наставницею й порадницею, прищепила хлопцеві любов до своєї віри та народу. Біографія
Народився 11 січня 1848 року у селі Гірному (тепер Стрийського району, Львівської області) в сім'ї середньо-заможних господарів Степана й Анни з Гриньовських. Мати померла, коли Василю було півтора року. Після другого одруження батька його опікуном стала баба (батькова мати), була не тільки годувальницею, а й життєвою наставницею й порадницею, прищепила хлопцеві любов до своєї віри та народу. Студентські роки
У 1870 році Василь Нагірний вступив як слухач до «Технічної академії», де став членом товариств «Академічний кружок» і «Дружний Лихвар», поставивши собі за мету злучити їх в один. Але його бажання не здійснилося, бо провчився в академії лише рік. Протягом того року йому вдалося дістати лекцію в приватній гімназії проф. Тшашковського, де викладав рахунки і руську мову. Заощадивши трохи грошей зі заробітків у цій гімназії, після закінчення першого року, у вересні 1871 р. поїхав до Цюриха, де вписався на підготовчий курс до політехніки, а у 1872 р. перейшов на відділ будівництва.
Професійна діяльність
Після закінчення навчання в політехніці, у 1875 р., Василь Нагірний працював довший час у бюро свого професора Штадлєра в Цюриху при укладанні різних конкурсних проєктів, пізніше в будівельному уряді у Вінтертурі при будові кантональної техніки, у приватного архітектора Шефера в Арав, а останні чотири роки перебування у Швейцарії (до 22 серпня 1882 р.) — у будівельному уряді в Цюриху.
Одразу після приїзду до Львова восени 1882 р. Нагірний взявся до проєктування церков. Першу церкву, взірцем для якої послужив Софійський собор у Царгороді, побудували в Яричеві Малому. Пізніше з його бюро вийшли проєкти для будівництва церков у Перегинську, Луці, Ракові, Черневі, Вороблику, Острові біля Кристинополя, Олеську, Мостах Великих, Завалові та інші дрібні роботи, як проєкти іконостасів та парохіяльних будиночків. Можна тільки дивуватись неймовірній енергійності і працьовитості цієї людини, адже на 1898 р. припадає закладення вже 54-ї його церкви (в Яворові), до 1902 р. Василь Нагірний виготовив проєкти для сотні церков, 83 з яких муровані, а всього за його проєктами побудовано більш як 200 церков.
Громадська і політична діяльність
У 1883 році, разом з Євгеном Дудикевичем, Северином Держком, Левом Павенцьким, Корнилом Устияновичем, Іваном Костецьким заснував Товариство «Народна Торгівля». Будучи директором цього товариства, намагається усіляко підтримати і утвердити економічний статус українців. У 1886 р. вийшов з друку його «Порадник для крамниць», де Нагірний докладно описує, як відкрити власну крамницю, які кошти для цього потрібні, а також подає зразки необхідних документів. Відомий львівський міщанин Михайло Галібей в одній зі своїх публікацій навіть назвав Нагірного «батьком галицької кооперації».
У 1884—1900 р. за ініціативи й активної участі Василя Нагірного заснували товариства руських ремісників «Зоря», «Дністер», «Сокіл», «Народна Гостиниця». Був одним із співзасновників Української ремісничої бурси. 26 грудня 1898 року увійшов до її наглядової ради.
Объяснение: ну где то так