Question

Укажіть митця України який нову драму розвинув до найвищих висот символізму та неоромантизму

Answer 1

Ответ:

Леся Українка

Объяснение:

........

Answer 2

Ответ:

Опис

Українська драматургія останніх десятиліть ХІХ — початку

ХХ ст. явила літературі і театру новаторські концептуально, різнопланові за стильовими ознаками, художнім мисленням сценічні твори. Ядром цього потужного мистецького потоку стала «нова драма». Її символіка, зосередженість на внутрішній боротьбі характерів, пристрасна дискусійність, наповненість психологічно-екзистенційними ситуаціями означили відхід у слові і театральній дії від традиційної драми, утвердження нових стильових, виражальних можливостей у письмі та на сцені. Той бурхливий у розвитку української драматургії, театру, театральної критики час відкрив простір для реалізації таланту великого грона новаторськи налаштованих драматургів і театральних діячів, творив нового читача і глядача. Найсуголоснішою йому передусім була драматична творчість І. Карпенка-Карого, Лесі Українки, Олександра Олеся, В. Винниченка. Саме виклад основних особливостей їх творчості, а також загальних тенденцій розвитку порубіжної української драми утворює концептуальну основу і тематичну структуру цього навчального посібника.

Адресований він студентам вищих навчальних закладів. Багато цінного знайдуть у ньому всі, хто цікавиться історією української літератури, особливостями розвитку драматичних жанрів, театру і театральної критики.

Зміст

1. Українська драматургія кінця ХІХ — початку ХХ ст. на шляхах оновлення

2. Драматургія І. Карпенка-Карого під впливом літературного міметизму

3. Перехідні явища на шляху до української «нової драми» кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Ознаки символізації образності у перехідній драмі порубіжжя

Парапсихологічні тенденції української драми порубіжжя

Психологічно-екзистенційне наповнення «буденних драм» із життя інтелігенції

Інтертекстуальність п’єс на тему руйнування дворянських гнізд

Жанрові тенденції оновлення родинно-побутової драми на тему руйнування свідомості селянина, його моральної деградації

4. Драматургія слова у поетичному театрі Лесі Українки

5. Драматургія Олександра Олеся у творчому діалозі із символістською драматургією тогочасної доби

6. Форми виявлення авторської позиції у драматургії В. Винниченка

Термінологічний словник

Література

Уривок із навчального посібника (“Українська драматургія кінця ХІХ — початку ХХ ст.” Малютіна Н. П.) надано виключно для ознайомлення.

Копіювання будь-якої частини без погодження з видавництвами заборонено.

1. Українська драматургія кінця ХІХ — початку ХХ ст. на шляхах оновлення

На порубіжжі ХІХ—ХХ ст. українська драматургія переживала справжній розквіт, опановуючи жанрові форми, стильові ознаки, втілення всіх актуальних на той час типів художнього мислення (романтизму, натуралізму, реалізму, неоромантизму, символізму, імпресіонізму, експресіонізму). Зумовлений він був перебудовою українського театру, активним створенням професійних і аматорських труп, зорієнтованих на кращі взірці вітчизняного мистецтва (серед яких п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка», Т. Шевченка «Назар Стодоля», Г. Квітки-Основ’яненка «Москаль-чарівник»), пошуки нової європейської драми Г. Ібсена, Г. Гауптмана, М. Метерлінка, С. Пшибишевського, С. Виспянського, А. Чехова, Л. Андрєєва, А. Шніцлера, Г. Гофмансталя, репертуарною політикою.

Вже у діяльності трупи М. Кропивницького (1882—1883), особливо з оновленням її складу (1885—1888), побутово-етнографічний музично-видовищний театр вдається до олітературнення драматургії, зосереджуючись на художній вартісності її передусім як тексту. З появою п’єс М. Кропивницького, І. Тобілевича, М. Старицького, Олени Пчілки, Г. Цеглинського, П. Саксаганського, а також «драматургів-драморобів» все більшої ваги набуває художньо-естетична концепція драматурга, реалізована у словесному матеріалі, увиразненню якої слугували і невербальні засоби.