Твір опис природи 16 -20 речень СРОЧНО!!!
Ответы
Відповідь:
Існує вислів: «У природи немає поганої погоди — кожна погода благодать. Дощ чи сніг, будь-який час року треба вдячно приймати…»
У кожної пори року є свої особливості.
Навесні з’являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Вся природа оживає. Дзюрчать струмки. Радіють весняному сонечку звірі, в лісі з-під снігу визирають перші проліски. Але не тільки природа вбирається в яскраві барви, а й люди скидають з себе теплі шуби. Хочеться йти вулицею та посміхатися.
Літо занурює нас у казковий світ. Влітку сонце яскраве, а небо блакитне, бездонне.
Восени ми можемо спостерігати різні красиві пейзажі. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють — наближається пора золотої осені. Настає бабине літо. Дерева стоять задумливі, наче згадуючи минулі літні дні. Вони дивляться високими вершинами вдалину, немов намагаються зазирнути у майбутнє.
Зима теж по-своєму особлива. Дерева стоять у снігу, ніби яблуні в цвіту. Білі-білі. А сніг блищить на сонці, іскриться і переливається. Мороз малює нам на склі чудові візерунки.
Скільки за рік було всього гарного, доброго!
Осінь сумно шелестіла листям. Потім зима дарувала блискітки свої. З іконою і вербою ми зустрічали весну, раділи їй. А після весни нас зігрівало літо, даруючи тепло й щиру ласку.
Кожна пора року по-своєму прекрасна й неповторна. Комусь подобається спекотна погода, комусь холоди. Природа об’єднує все це та кожен може раз на рік насолодитися своєю улюбленою погодою.
Серед буйної зелені лісу, де кожен листок і кожен пеньок переплітаються в тісному обіймі, видніється яскраво-жовтий промінь сонця, який пробивається крізь гілля, як будто вказуючи шлях до далекої гори. Під ногами відчутно хрустить листя, а в далекому куточку чути журливу пісню солов'їв. Неподалік гори біжить гірський потік, який мурмурить і лоскоче у вухах, як мелодія, що поглинає весь світ навколо.
Вечірнє небо розфарбовується в різні кольори, збираючи в собі всі відтінки сонця, що зникає за горизонтом. В повітрі відчутно запах трав та дерев, який збирається в єдину гармонію, від якої здіймаються мурашки на шкірі. На гірських вершинах збираються хмари, здавалося, що вони сходять з неба до землі, надаючи місцевості таємничий вигляд.
Ранок починається з туману, що плавно обгортає все навколо, немов хмарина. З далекого лісу чутно гуркотання оленів, що пробудилося під час своєї ранкової годівни, а на вершині гори котяться хмари, що майже доторкаються землі. Під ногами хлюпочуть трави, які вбирають вологу ранкової роси, а повітря наповнене запахом свіжого лісу та трав.
У спекотний день відчутно спеку, яка переповнює повітря. Вітер ледь набридкуючи рухає листя дерев, а на землі можна побачити відбитки лап тварин, що шукають затінку ві