Предмет: Физика, автор: andreiyasuk20956

5) С какой скоростью должен двигаться шар для боулинга весом 4,4 иг, чтобы его кинетическая энергия составляла 185 Джоулей?
Solution
Given
Formule

Ответы

Автор ответа: hohiy77742
1

Ответ:

10 м/c

Объяснение:

Для решения этой задачи нужно использовать формулу для кинетической энергии:

K = (1/2)mv^2

где K - кинетическая энергия, m - масса объекта и v - скорость объекта.

Мы знаем значение кинетической энергии K = 185 Дж, а также массу мяча для боулинга m = 4,4 кг. Мы не знаем скорость v, которую нужно найти.

Переставляя формулу, мы можем решить для скорости v:

v = √(2K/m)

Подставляя известные значения, мы получаем:

v = √(2 × 185 Дж / 4,4 кг) ≈ 10 м/с

Таким образом, шар для боулинга должен двигаться со скоростью около 10 м/с, чтобы его кинетическая энергия составляла 185 Дж.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: menpensil
допоможіть стислий переказ!!!
Випікання хліба

Тільки-но починало світати, мати, умившись, зодягала чисту сорочку, підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну приповідку: “Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!”. Незабаром кімната освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум’я лизало своїм язиком челюсті.

Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно нарешті ставало в’язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняла роботу, будила свою родину й годувала сніданком. Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, і, перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися.

Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний листок, змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нараз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька проштрихів, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.