Предмет: Русский язык, автор: hsidudjdiidjhr

1. Дополните высказывания классиков в модельными частицами.
1) трус посылает угрозы..., Тогда когда он уверен в безопасности
2)... прелесть эти сказки!
3)... упоителен, ... роскошнен летний день в Малоросси!
4) глупость не могли победить ... боги.
5) молодость – ... время для усвоения мудрости, старость – ... время для её применения
Слова для справок: только, даже, что за, вот, как.

2. От данных глаголов образуйте сначала форму повелительного, а потом сослагательного (условного) наклонения единственного и множественного числа с помощью частиц «давай, бы, пусть». Запишите получившиеся словосочетанием бежать, играть, писать, учить, читать.

Ответы

Автор ответа: LюКа
16

1. Дополните высказывания классиков в модальными частицами.

1) Трус посылает угрозы только тогда, когда он уверен в безопасности. (В. Гётте)

2) Что за прелесть эти сказки! (А.С. Пушкин)

3) Как упоителен, как роскошен летний день в Малороссии! (Н.В. Гоголь)

4) Глупость не могли победить даже боги. (И. Шиллер)

5) Молодость – вот время для усвоения мудрости, старость – вот время для её применения. (Ж.Ж. Руссо)

****

Модальные частицы придают высказыванию смысловые оттенки.

2. От данных глаголов образуйте сначала форму повелительного, а потом сослагательного (условного) наклонения единственного и множественного числа с помощью частиц «давай, бы, пусть».

Бежать (инф.) - пусть бежит, пусть бегут; бежал бы, бежали бы.

Играть (инф.) - давай играть, давайте играть; играло бы, играли бы.

Писать (инц.) - пусть пишет, пусть пишут; писала бы, писали бы.

Учить (инф.) - давай учить, давайте учить; учил бы, учили бы.

Читать (инф.) - пусть читает, пусть читают; читала бы, читали бы.

****

С помощью формообразующих частиц образуются наклонения глаголов.

#SPJ1

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: menpensil
допоможіть стислий переказ!!!
Випікання хліба

Тільки-но починало світати, мати, умившись, зодягала чисту сорочку, підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну приповідку: “Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!”. Незабаром кімната освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум’я лизало своїм язиком челюсті.

Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно нарешті ставало в’язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняла роботу, будила свою родину й годувала сніданком. Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, і, перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися.

Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний листок, змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нараз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька проштрихів, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.
Предмет: Алгебра, автор: ihanska2005