Предмет: Английский язык, автор: tilepbaibibigul5

5 Lauren doesn't want her parents to trust her. T/F 6 Lauren asks Phoebe to do something for her. T/F срочно!!!!!!!​

Приложения:

Ответы

Автор ответа: 20101001
1

Ответ: 5) t 6)

Объяснение: вроде правильно)

Похожие вопросы
Предмет: История, автор: lahovakata31
Скориставшись документальним матеріалом, визначте, яким було життя біженців. Дайте відповіді на подані запитання.
1. Чи з власної волі українці залишали рідні краї?
2. Хто зазвичай виступав ініціатором виселення мешканців?
Витяг із циркуляра штабу Київського військового округу до полтавського губернатора О. К. Багговута щодо виселення жителів з окупованих територій Російської імперії, м. Київ, 12 лютого 1915 р.
«Спешно. Гн-у полтавскому губернатору. По приказаниюглавного начальника округа, сообщаюВашему Превосходительству для руководства: 1) что при выселении с неприятельскойтерриторииместногонаселения, последнеедолжноводворяться не в Россию, а за пределамирасположения наших войск; 2) отдельныеподозрительныелицадолжныбытьвыселяемы в Сибирскуюгубернию; 3) при выселении во внутрьРоссиицелойпартии таких лиц, об этомзаранеедолжнобытьуведомленопограничноегубернское начальство» (Зам. министравнутреннихдел, ... генерал-майор Джунковский) (рос.).
Витяг із статті «На Волині», опублікованої в газеті «Неженец», м. Ніжин Чернігівської губ., 29 серпня 1915 р.
«І всюди в усіх цих потягах одна й та ж картина: заглянеш і не повіриш, як зуміло там поміститися стільки людей, з якими зусиллями стягували, куди лише можна, вузли, сумки, валізи... Майже біля кожного вагона групи русявих дитячих голівок. Піднімають назустріч личка й так безпечно-довірливо дивляться на вас ясні дитячі оченята. Й усміхаються: їм то що? Можливо, раді цій подорожі... А на місцях зупинок — загнані в залізничні тупики довгі вулиці темно-червоних товарних вагонів, чекають черги, щоб рушити далі. Поки ж мешкають у вагонах.
І живуть самим справжнім чином: поставили столи, розклали й розвішали домашнє начиння. Вийшли пересувні квартири... Більшість вирушила в невідому путь-дорогу на вцілілих «конячках». [...] Небо часто затягують важкі, сірі хмари. Холодний вітер бушує над покинутими рівнинами. Ідуть дощі. [...] Станції наповнені біженцями, які терпляче очікують на вільні місця. Виїжджають одні, тягнуться інші. У метушні та штовханині нерідко губляться на станціях дітки».
Умови перебування біженців у таборі, містечко Кореневе Харківської губ., вересень 1918 р.
«У містечку Кореневі — 8000 біженців, щоденно прибуває по 200-300 осіб. Відправки ешелонами чи окремими вагонами немає. Табір — 24 ділянки по 500 осіб, кожен з них огороджений дротом, окремо головна вулиця й вулички між бараками. Землянки (ями — аршина) покриті землею та соломою. Печей немає, а вогнище — на землі. Без освітлення. Вихід з табору лише з дозволу німецьких санітарів, за непослух — кара. Хоча натовпи біженців тікають в округу в пошуках їжі та палива. Місце табору таке, що при можливості наступу більшовицьких банд він у першу чергу попадає під обстріл. Продовольство розраховане на 2000 осіб, а тому голодують усі — 8000. Санітарне й амбулаторне лікування налагоджене, і з 3 листопада починає роботу 70 ліжок Ферганського лазарета, огляд і допомога йде в основному від німецького санітарного персоналу [...]». Головний лікар санітарного поїзда [Підпис] (ЦДАВОУ, ф. 1035, оп. 1, спр. 2, арк. 18).
4. Прочитайте витяг із статті та визначте причини сирітства, з’ясуйте інші причини сирітства під час війни.
Витяг із статті «Сім вагонів дітей», опублікованої в газеті «Юго-Западный край», м. Вінниця Подільської губ., 13 вересня 1915 р.
«КРЕМЕНЧУК. 10 IX. Сюди доставлено 290 дітей уніатських священиків, убитих або заарештованих в Австрії. Серед дітей багато поранених».
«Правда ж, ви раптом починаєте чути в цьому спокійному поєднанні слів — плач, лемент, голосні й безмежно болісні скарги дітей? Сім вагонів одиноких дітей, сім вагонів невинних сиріт кричать про свою незрозумілу муку, б’ються в немовлячій тузі, розгублені, загнані, безпорадні... Який дивний, зворушливий, трагічний потяг! Кучеряві голівки з блідістю схудлих щічок! І ці особливі величезні дитячі очі з німим запитанням!.. [...] І маленька телеграма, загублена на газетному листі початку блискучого століття — серед яких дикунів, у якому дрімучому лісі, у якої хижої породи звірів можна уявити собі гігантську процесію дитинчат, що втратили своїх батьків? Сім вагонів, ридають, лепечуть, стогнуть...»
5. Користуючись поданими документами, складіть уявлення про утримання полонених.
Уривок із спогадів Б. Грінштейна, який перебував у німецькому полоні в таборі Гальбе.«Умови життя були в ньому жахливі... Катування, знущання, голод, антисанітарні умови, епідемії призводили до високої смертності... Замість одягу на нас висіли лахміття, укриті вошами. Ми жили у вогких бараках без будь-якого освітлення. Довгими осінніми та зимовими вечорами, міняючись один з одним місцями, ми грілися біля с вистави всі щілини та проходи барака були забиті людьми. Полонені нагромаджувалися кількома ярусами, “душили” один одного, трималися, балансуючи на одній нозі й усе одно дивилися п’єсу... Люди з небаченою жадібністю дивилися всі вистави, не відриваючись, і важко зітхали, коли все закінчувалося». Допоможіть будь ласка!!!!!!! Буду дуже вдячна.​
Предмет: Математика, автор: moldir011213
Предмет: Литература, автор: shikina0709
Жил-был Маленький Робот, Ero, так же, как и других роботов, изготовили на
заводе, и теперь он гол в этом доме, развлекая детей и взрослых, и помогая по
хозяйству. Он действовал строго по программе, заложенной в его электронную голову. В
восемь часов утра, когда паре и маме надо было идти на работу, а детям — в школу и
детский сад. Маленький Робот включал музыку и говорил: «Пора вставать! Пора вставать!
Уже рассвет, довольно спать!» Вечером, когда все возвращались домой, он рассказывал
слешные истории, и все смеялись. Перед сном он рассказывал детям интересную сказку.
и они засыпали, Анаутро все повторялось сначала. Иногда, во время праздников, вся
семья оставалась дома, и Маленький Робот очень хотел смеяться и веселиться вместе со
всеми, как настоящий человек, но он был всего лишь бездушной машиной. Маленький
Робот знал, что он робот, и что ему никогда не удастся стать человеком. Его тело,
сделанное из металла и пластмассы, было чем-то похоже на человеческое, но у него не
было самого главного - сердца. И все же все механизмы рано или поздно дают сбой.
Маленький Робот понимал, что если он не выполнит приказов, заложенных в его
программу, то его отвезут в ремонтнүо мастерскую, а может быть, и вовсе выкинут на
свалку. Но он больше не мог жить по-прежнему. Раз за разом он оставался один в этом
большом пустом доме и остро ощущал, что он никому не нужен. Даже дети, которые
были его лучшими друзьями, уже привыкли к нему и не обращали никакого внимания на
его старые шутки. Маленькому Роботу хотелось сделать что-нибудь прекрасное и
волшебное.
Однажды....
1. Подчеркни предложение в тексте, подтверждающее тему текста.
Нужно найти тему текста