Предмет: Физика, автор: bogdandemidenko772

В прискорювачі рухається електрон зі швидкістю 0,9с. Визначте його імпульс та енергію спокою, якщо маса електрона дорівнює 9,1 ∗ 10−31 кг, швидкість світла 3 ∗ 108 м/с.​

Ответы

Автор ответа: Аноним
1

Ответ:

Імпульс електрона можна обчислити за формулою:

p = m * v,

де p - імпульс, m - маса електрона, v - швидкість електрона.

Підставивши дані:

p = 9,1 * 10^-31 кг * 0,9 * 3 * 10^8 м/с

Отримуємо:

p = 2,46 * 10^-22 кг * м/с

Енергію спокою електрона можна обчислити за формулою:

E = m * c^2,

де E - енергія спокою, m - маса електрона, c - швидкість світла.

Підставивши дані:

E = 9,1 * 10^-31 кг * (3 * 10^8 м/с)^2

Отримуємо:

E = 8,19 * 10^-14 Дж.

Автор ответа: magmatrai
1

Ответ:

9.1 * 10-31кг =93.82

3*108=324

93.82 : 324=0.28

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: lizamelnik015

ОЧЕНЬ НАДО!!!
Можете, написать пересказ? Короткий!

Дід Мирон
Над степом уже давним-давно зійшов місяць-молодик і почав усе перевертати у срібло: по хлібах побігли блискучі сріблясто-сірі хвилі, на траві заграла роса, здалеку було видно село і садки, наче із тьмяного срібла, а через степ потягся білосніжний, начебто посеред літа снігом притрушений, шлях.
"Ох, як же зоряно, Боже ти мій, як зоряно", — промовив мимохідь дід Мирон, захоплено дивлячись угору на темне небо, де, наче свічки в серці, позапалювались зірки. Видно було і Чумацький Шлях, і Великий Віз, і Стожари, й інші сузір'я. Та так же, як і в церкві, коли не співають, було тихо у степу цієї літньої ночі. Сонце забрало з собою своє золото, свою спеку і разом весь гомін щоденний; земля, як нагодована дитина в колисці, солодко дрімала; тихо, тільки інколи чути свист перепела та нечасто — іржання коней, що паслись на толоці. Дід Мирон підійшов до коней (у нього своїх пара та в синів по одному), перев'язав їм пута і вернувся до чоловіків, що поприводили коней на ніч, а поки сон, сиділи гуртом і потрохи балакали. Товариші Миронові завжди просили щось розказати, і він розповідав їм про давні-предавні часи, про
які сам чув ще замолоду, і про різні чудеса, які з ним траплялись. Вмів дід Мирон і з нечистою силою раду собі давати. Примітивши, що всі чоловіки заснули, він ліг і сам коло них, та заснути не міг, бо всякі думки почали лізти в
1

голову. Не любив дід Мирон спати, через те й ходив сам у степ з кіньми. А то міг би й сина котрого-небудь послати, якби захотів. Не спав же він молодим за роботою та гулянкою, не спав і старим. Все йому кортіло то робити, то балакати, то думати, і такий він був неспокійний. Часом як ляже, то вже двічі півні проспівають, а прокидається тільки- но на світ благословиться. Дід Мирон ще й досі був першим косарем на селі й косив краще за своїх трьох синів. З виду був ще доволі молодий, високий, рівний, як осокір, з
пекучими, темними, як вугілля, очима. Дід Мирон був наче символом села — невтомним трудівником-хліборобом, громадським старостою і мудрим порадником.
Предмет: История, автор: livitskyavalik