Твір в публіцистичному стилі на суспульну тему: «Природа — мати.Будь же її сином…» План: I Чарівність і багатство землі. II Берегти природу — наш синівський обов‘язок. 1.Природа — мати всього сущого. 2.Загроза катастрофи. а)Сліди «варварів» xx століття; б)«Червона книга — як болюча рана»; в)Земля просить захисту. III Рятуй своє майбутнє ровеснику
Ответы
Природа — мати. Будь же її сином…
Хіба можна порівняти щось на світі з чарівністю та багатством землі? Це надзвичайна краса природних ландшафтів, багатогранність живої рослинності та тваринного світу, безмежна різноманітність пейзажів та фантастичних кольорів, яка манить людей із-за великих відстаней.
Проте кожен з нас має розуміти, що ця краса, це диво світу не є безмежним, і сьогодні вона постійно під загрозою. Збереження природи — це наш обов‘язок. Чому саме наш, адже не маємо ми жодного відношення до створення цього надзвичайного природного багатства?
Все дуже просто: природа — мати всього сущого, вона дає нам їжу, повітря, воду, енергію, ліки і вистачає її для всіх людей планети. Тільки зі збереженням багатства і краси природи нашої планети можна говорити про збереження людства. Загроза катастрофи нашої планети сьогодні набуває все потужнішої сили. Раніше поля могли бути добрими сусідами з лісами або водоймищами. Але сьогодні ми помічаємо, як минають крізь губи водоймища, шумні міста на берегах річок, ліси вирубані під забудову, вбиті тварини заради розваги - це вилика рана для природи. Ці сліди XX століття можуть бути для нас навчальним прикладом того, як не треба поводитися з нашій природою.
Отже, якщо ми хочемо зберегти нашу землю і майбутнє наших нащадків, потрібно діяти науково обґрунтовано, з міцним інформаційним заднім, здійснюючи дієві заходи на збереження тих природних територій, де вона зберігається у всій своїй красі, зберігайте водні території, благоустроїть парки і вулиці міст.
Але жоден захист не буде успішним, якщо за ним не стоїть інтерес народу, тобто всіх нас з вами, зокрема наших молодших братів і сестер, адже ми маємо зберегти найкращу спадщину нашої землі для майбутнього, для наших нащадків, які не змогли побачити красу тих поринутих в часі лісів, водоймищ та пір’їв та залишаться з надією, що ми їх не втратимо.
Шевченко неодноразово повертався до теми природи, до проблем її збереження. Йому до сну не давалося лихо, яке вже на той час виробили люди вінчаної землі. І ми повинні не давати собі йому спокою, оскільки смуток і біль природи — це наша спільна відповідальність і частина історії, яка вивчається в нашій школі.
Отже, давайте руками і душею берегти нашу природу, дарувати їй нашу любов і повагу, бо збереження природи - це наш синівський обов‘язок і актуальна соціальна проблема, оскільки ми маємо рятувати своє майбутнє і майбутнє наших нащадків.