Відмовляючись від соціалістичних і федералістських принципів Драгоманова І.Франко писав: «Глибока і сильна віра в західноєвропейські ідеали соціальной рівності і політичної волі заслонювала перед його очима ідеал національної самостій. ності... Для нас тепер не підлягає сумніву, що брак віри в національний ідеал був голов- ною трагедією в житті Драгоманова, був причиною безплідності його політичних змагань». Таку сувору оцінку діяльності М. Драгоманова висловив Франко на схилі віку. А чим приваблювали політичні погляди Драгоманова молодого Франка?
Ответы
Ответ:
Філософські погляди І. Франка пройшли суттєву еволюцію. Серед науковців існує декілька підходів до їх періодизації: концепція "триступінного розвитку" (М. Зеров, О. Білецький), класифікація А. Музички. Продуктивний підхід запропонований Б. Тихолазом [3], який виділяє 4 періоди еволюції світоглядних та соціально-політичних поглядів І. Франка. Останню періодизацію вважаємо найбільш досконалою, бо вона дозво-ляє адекватно усвідомити позицію класика української філософії щодо національної ідеї.
Четвертий етап творчості І. Франка (1900-1907) Б. Тихолаз визначає як "Філософія влади творчого духу та національної ідеї" [3, с. 113-114]. На наш погляд, його загальною характеристикою є те, що І. Франко остаточно переходить на позиції національної ідеї.
Метою нашого дослідження є аналіз філософських поглядів І. Франка на українську ідею, що передбачає розв'язання таких завдань: по-перше, з'ясувати роль національного ідеалу в розбудові української держави; по-друге, дослідити філософський контекст поглядів І. Франка; по-третє, проаналізувати його позицію щодо ролі української інтелігенції в реалізації національного ідеалу.
Виклад основного матеріалу
У праці "Поза межами можливого" (1900) І. Франко доводить, що ідеали відіграють суттєву роль у процесі розв'язання суперечностей між суб'єктами соціальної діяльності. Франко-філософ критикує тих представників української інтелігенції, які спиралися на здоровий глузд як на найвищий критерій розуму. Він підкреслює, що "простий хлопський розум не може бути ніяким критерієм в пи-танні про межі можливого і неможливого, так як і загалом у жоднім питанні, що вимагає дрібнішого досліду і ширшої критики" [6, с. 278]. Тоді як представники "хлопського розуму" наполягали на тому, що соціально-економічний розвиток мусить мати пріоритет над політичними та духовними цінностями в українському суспільстві, І. Франко заперечує подібні твердження й зазначає, що "жолудкові ідеї" не можуть мати пріоритету перед необхідністю завоювання Україною політичної самостійності. Так, філософ пише: "жолудкові ідеї, тобто національно-економічні питання самі собою, з заліною консеквенцією пруть усяку націю до виборювання для себе політичної самостійності, а в противнім разі розкривають перед нею неминучу перспективу економічного невільництва, занидіння, павперизації, культурного застою і упадку" [Там само, с. 280]. Критика І.Франком "простого хлопського розуму" має надзвичайно актуальний характер, бо в суспільно-політичному житті України до цього часу панує цей тип мислення, який вважає здоровий глузд за найвищий критерій розумності.
І. Франко піддав критиці й погляди М. Драгоманова та іронізував із його позиції, коли останній боявся займатися політикою й пропонував розвивати лише українську мову, літературу, освіту. Щодо точки зору М. Драгоманова І. Франко зробив висновок, що "вона повстала на ґрунті політично несвободнім..." [Там само, с. 281] і це сталося тому, що М. Драгоманов абсолютизував західноєвропейські ідеали. Із цього приводу класик української філософії зауважив, що "глибока і сильна віра в західноєвропейські ідеали соціальної рівності й політичної волі заслонювала перед його (Драгоманова – B. C.) очима ідеал національної самостійності..." [Там само, с. 283]. Це дійсно так. М. Драгоманов не знайшов в українській філософії гідної традиції й беззастережно перейшов на марксистські позиції. Підсумовуючи свої роздуми щодо позиції М. Драгоманова, І. Франко зазначив: "Для нас тепер не підлягає сумнівові, що брак віри в національний ідеал, продуманий до крайніх консеквенцій <...> був головною трагедією в житті М. Драгоманова, був причиною безплодності його політичних змагань..." [Там само]. Розвиток історичних подій лише підтвердив пророчі передбачення І. Франка.