відповісти правильно чи не правильно
1. У таких великих містах, як Київ, комунальне господарство перебувало в гарному стані. Каналізація була потужною, незношеною; стоки спускалися до Дніпра очищеною. Там, де її не було, для збирання нечистот використовувалися спеціально створені смітники, їх вистачало по всіх містах. Була подолана загроза спалаху епідемій робітничі околиці, поблизу котрих влаштовувалися численні стихійні звалища сміття.
2.Значну частину вільного часу, робітники витрачали на пошуки товарів повсякденного попиту, які перетворилися на гостродефіцитні... в умовах товарного дефіциту споживачам доводилося відстоювати у чергах по декілька годин щодня. З приводу черг, котрі руйнували уклад життя їх родин, робітники обурено заявляли: «Чому ніхто не звертає уваги, що нашим дружинам доводиться стояти в чергах по чотири години, а дома діти один одному голови розбивають! А, крім того, прийдеш додому поїсти, а їсти нема чого, бо дружина в черзі за продуктами весь день простояла і нічого не приготувала».
3. Зрівняльний розподіл товарів по картках створював працівникам додаткові стимули до праці, а мізерні їх норми були достатніми та регулярними, достатнє отоварювання по більшості продуктів, разом з хлібом, крупами і олією, не змушувало шукати додаткові джерела для їх придбання.
4. Основним заходом стримування плинності робочої сили в умовах радянської індустріалізації стало введення внутрішніх паспортів. Останні видавалися для громадян віком від 16 років та старше, котрі постійно проживали в містах, на новобудовах, у робітничих селищах, працювали у промисловості, на транспорті й у радгоспах. Ці документи ставали для трудівників єдиним посвідченням особи. Вони реєстрували повне ім’я і прізвище громадянина, дату та місце його народження, національність, соціальне походження, постійне місце проживання, відомості про військовий обов’язок, утриманців.
5. Облік праці в колгоспах відбувався в грошах, та в трудових одиницях — трудоднях. Колгоспники називали його «грошоднем», тобто немарно проведеним в господарстві днем, маючи на увазі високий рівень оплати..
6. У роки перших п’ятирічок життєвий рівень робітників майже не зростав. Ціни на товари споживання зросли в кілька разів за умов зниження реальної заробітної плати. З осені 1928 р. в містах почалося введення карток на хліб. Масло й цукор одержувала лише частина населення. Згодом карткову систему поширили на основні види продовольчих і промислових товарів. В умовах розгортання індустріалізації радянська влада не мала на меті підвищувати життєвий рівень трударів. Карткова система давала можливість забезпечити працівників харчуванням і промисловими товарами на мінімальному рівні від їхніх потреб і проіснувала до 1935 р.
Ответы
1. У таких великих містах, як Київ, комунальне господарство перебувало в гарному стані. Каналізація була потужною, незношеною; стоки спускалися до Дніпра очищеною. Там, де її не було, для збирання нечистот використовувалися спеціально створені смітники, їх вистачало по всіх містах. Була подолана загроза спалаху епідемій робітничі околиці, поблизу котрих влаштовувалися численні стихійні звалища сміття. - ні
2.Значну частину вільного часу, робітники витрачали на пошуки товарів повсякденного попиту, які перетворилися на гостродефіцитні... в умовах товарного дефіциту споживачам доводилося відстоювати у чергах по декілька годин щодня. З приводу черг, котрі руйнували уклад життя їх родин, робітники обурено заявляли: «Чому ніхто не звертає уваги, що нашим дружинам доводиться стояти в чергах по чотири години, а дома діти один одному голови розбивають! А, крім того, прийдеш додому поїсти, а їсти нема чого, бо дружина в черзі за продуктами весь день простояла і нічого не приготувала». - так
3. Зрівняльний розподіл товарів по картках створював працівникам додаткові стимули до праці, а мізерні їх норми були достатніми та регулярними, достатнє отоварювання по більшості продуктів, разом з хлібом, крупами і олією, не змушувало шукати додаткові джерела для їх придбання. - ні
4. Основним заходом стримування плинності робочої сили в умовах радянської індустріалізації стало введення внутрішніх паспортів. Останні видавалися для громадян віком від 16 років та старше, котрі постійно проживали в містах, на новобудовах, у робітничих селищах, працювали у промисловості, на транспорті й у радгоспах. Ці документи ставали для трудівників єдиним посвідченням особи. Вони реєстрували повне ім’я і прізвище громадянина, дату та місце його народження, національність, соціальне походження, постійне місце проживання, відомості про військовий обов’язок, утриманців. - так
5. Облік праці в колгоспах відбувався в грошах, та в трудових одиницях — трудоднях. Колгоспники називали його «грошоднем», тобто немарно проведеним в господарстві днем, маючи на увазі високий рівень оплати. - ні
6. У роки перших п’ятирічок життєвий рівень робітників майже не зростав. Ціни на товари споживання зросли в кілька разів за умов зниження реальної заробітної плати. З осені 1928 р. в містах почалося введення карток на хліб. Масло й цукор одержувала лише частина населення. Згодом карткову систему поширили на основні види продовольчих і промислових товарів. В умовах розгортання індустріалізації радянська влада не мала на меті підвищувати життєвий рівень трударів. Карткова система давала можливість забезпечити працівників харчуванням і промисловими товарами на мінімальному рівні від їхніх потреб і проіснувала до 1935 р. - так