Придумати казку про будьяку іншу рослину
Ответы
Ответ:Жив собі хлопчик. Він дуже любив маленькі рослинки та квіточки. Хлопчика звали Олесь. Хлопчик мав улюблену квітку - кульбабу. Влітку завжди не проходив мимо світлого пахучого лугу, завжди дивився на квітку та підходив щоб поговорити з нею, наче з людиною ввічливо та ласкаво, ніби та є поважною пані. Кульбаба чекала Олеся.
Якось хлопчик позабув про квітоньку та не прихов.Квіточка все чекала і чекала.
У лугу були також й інші квіти: волошки, маки, фіалки та ромашки. Вони заздрили Кульбабі та ревнували хлопчика до неї. Кульбаба похилилася до землі та все слухала: може йде хлопчик. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Він не прийде, він знайшов квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!»
Кульбаба трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Кульбаба не перенесла розлуки.
Через тиждень Олесь прийшов (він хворів) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, почала говорити, шукаючи очима і гукаючи Кулбабу. Але він не знайшов!
Объяснение:
Фіалка знайшла собі затишне місце під деревом і видавилася там протягом багатьох років. Кожної весни її квіти розквітали і пахнули так чудово, що всі лісові мешканці зупинялися, щоб насолодитися її ароматом.
Але одного разу дощ ледь доторкнувся до неї. Вода стікала по листях фіалки, і вона почала радіти. Фіалка зрозуміла, що дощ був необхідним її життю. І той натхненний момент дало знати про себе прекрасну істоту – Афіну, богиню мудрості. Афіна підійшла до фіалки та промовила до неї:
- Ти дуже красива, фіалко. Твоя краса не прийшла до тебе зовнішнім чином. Вона приходить з твого серця та твого духу.
Фіалка подивилася на Афіну з теплотою Сердечно дякувала за такі добрі слова. Тоді Афіна відкрила листочок своєї книги з казками і подарувала фіальці золоте зернятко. Говорила, що воно допоможе відкрити найглибші секрети душі і виявити на справжню красу.
Фіалка була дуже рада та й наступного ранку взяла зернятко та наділа на свою голову. Через декілька годин квіти залишили на лісовій опушці та повернулася додому. Там її зустріли лісної жителями і вона розповіла їм про подарунок від богині мудрості, про зернятко і про чарівну силу, яку воно мала. Так дізнався весь ліс про чари магічного зернятка і всі захотіли його отримати.
Але фіалка розуміла, що справжня краса не залежить від зерняток і внутрішньої магії. Справжня краса полягає в їх покладі, війсицях, в їх мислі, всім, що піднесуться з глибини душі і вибудуться на промені світла. І вона залишила зернятко на дереві в гайку, щоб він міг дати нове життя. Фіалка була щаслива така, якою була, і пішла просто на свій шлях - єдина, найкрасивіший серед усіх на лугу і в лісі.
Так закінчилася казка про фіалку, яка навчила нас не залежати від зовнішніх речей, а повірити в себе та знаходити красу всередині нас самих.