Як руські князі оборонялися під час походів хана Батия у 1237 – 1240 роках?
Ответы
Ответ:
Київ першої половини XIII століття — все ще сакральний, але вже не політичний, центр Русі, в якій на заході і північному сході сформувалось два центра впливу. Сидіння в ньому ще з часів Андрія Боголюбського вже не було обов'язковим для старшинства серед Рюриковичів, тож коли 4 березня 1238 року у битві з туменом монгольського темника Бурундая на ріці Сіть загинув Юрій Всеволодович, його брат Ярослав, що княжив неповних два роки, залишив Київ і зайняв стіл у Володимирі-Заліському.
У Києві сів Михайло Всеволодович. Але теж ненадовго: щойно після падіння у жовтні наступного року Чернігова до нього прибули посли від Бату-хана, «бажаючи обдурити», він вирішив за краще разом з сином перебратись до Угорщини. Туди ж, попередньо вигнавши з Києва нерозважливого Ростислава Мстиславича смоленського, у вересні 1240 року сватати за свого сина Лева доньку Бели IV відправився і Данило Романович, князь галицький, залишивши 40-50-тисячне місто під опікою звичайного посадника боярина Дмитра, який з ополченням у кілька тисяч городян, озброєних здебільшого сокирами і кіллям, і, можливо, сотнею-другою, дружинників мав «удержати [Київ] проти іноплемінних народів, безбожних татар», що 5 вересня підійшли з півдня.