Опис женевського озера
Ответы
Ответ:Жене́вське о́зеро — прісноводне озеро на кордоні Швейцарії та Франції, у міжгірській западині між Альпами та горами Юра.
Друге за площею прісноводе озеро в центральній Європі (після Балатону). 60 % його перебуває під юрисдикцією Швейцарії (кантони Во, Женева, і Вале) і 40 % — Франції. Улоговина озера сформована льодовиком. Озеро умовно поділяють на три частини: Високе Озеро (східна частина від впадіння Рони до лінії Меєрі-Ріва), Велике Озеро (найширша його частина) та Мале Озеро (звуження у південно-західній частині від лінії Івуар-Пранжен до витоку Рони в Женеві).
У 1960-х роках озеро мало занадто високий рівень забруднення, який нівелював його рекреаційне значення. У 1980-х з тієї ж причини рибу було майже знищено. Сьогодні рівні забруднення доведено до рівня безпеки і в озері вже безпечно купатися.
В озеро річками виноситься багато осадових порід. За розрахунками вчених озеро буде занесене осадом через 30 тисяч років[1].
Площа 582 км², глибина до 310 м; протікає річка Рона; судноплавне; на Женевському озері є численні осередки туризму й відпочинку, курорти; Шильйонський замок; головні міста на берегах озера: Лозанна та Женева.
Ділянку узбережжя між Женевою та Лозанною називають фр. La Côte, а ділянку між Лозанною і Веве — Лаво (фр. Lavaux).
Найранішня писемно зафіксована назва озера — лат. Lacus Lemannus, дана ще в часи римського панування. У IV столітті вона перетворилась на лат. Lacus Lausonius або лат. Lacus Losanetes, а в середньовіччі — на фр. Lac de Lausanne.
Широке застосування назви фр. Lac de Genève почалося в XVI столітті після зміцнення Швейцарії як держави. У XVIII столітті у французьку мову повернулась назва фр. Lac Léman, що стала другою найвживанішою назвою озера. На деяких картах озеро позначене як фр. Lac d’Ouchy (Уши — порт на лозаннському березі). Женевське озеро отримує воду з різних річок швейцарських кантонів (Вале, Во, Фрібур та Женева) та французьких департаментів (Верхня Савоя, Ен). Серед усіх приток найзначніший внесок надходить із Рони.
Вода Женевського озера багата на розчинні мінерали, а саме карбонати та сульфати магнію та кальцію, нерозчинні частки у вигляді суспензії осаджуються при відстої води. Кількість нерозчинного матеріалу, який прибуває головним чином з водою Рони, сягає 8 млн т щорічно. В 563 році стався зсув гірських порід на східному кінці озера, через що виникла 13-метрова хвиля (цунамі). Камінням було знищено декілька сіл, повінь затопила Лозанну, а потім Женеву, де було знищено між іншим міст через Рону. Схожі внутрішні цунамі виникали на Фірвальдштетському озері в 1601 та 1678 роках, а також на Лауерцер-Зе в 1806 році.Одним з головних символів є фортеця Шильон біля міста Монтре на східному кінці озера. Це найвідвідуваніша історична будівля Швейцарії, розташована вона на кам'яному острові в озері.
Женевський фонтан, що здіймається в повітря на 140 м, є одним із головних символів Женеви. Між Веве та Лозанною знаходяться виноградні тераси Лаво, які належать до культурної спадщини ЮНЕСКО.
Музей Женевського озера розташований у Ньйоні і представляє історію виникнення озера.
Поблизу Ла Тур-де-Пел на глибині від 40 до 60 метрів знаходиться затоплений пароплав Hirondelle (Ластівка), який натрапив на підводний камінь 10 червня 1862. Зараз це місце є улюбленим об'єктом для дайверів. Одразу біля фортеці Шільон знаходиться дивовижна, близько 100 метрів висотою, підводна кам'яна стіна. Дайвери з невеликим досвідом пірнання залюбки відвідують уламки п'яти човнів біля Ерманс. Тип льодовикове озеро
Объяснение:
пж поставь лучший ответ