Яких заходів вживають громадськість і держава для збереження Києво-Печерської лаври аж срочно
Ответы
раніше, Лавра проводила значні будівельні та ремонтно-реставраційні роботи. У період реконструкції Печерської фортеці, в середині XIX ст., навколо Нижньої території Лаври було споруджено кам'яний фортечний мур.
Наприкінці ХІХ ст. за проектом архітектора В.Ніколаєва побудовано Трапезну палату і церкву. Під керівництвом архітектора О.Щусєва були розписані інтер'єри церкви і Трапезної палати.
Обитель виявляла турботу про здоров'я ченців та прочан. У 1849 р. на території монастиря була побудованалікарня на два поверхи, а також лікарня для прочан та мандрівників, яка щороку обслуговувала понад 500 хворих.
1873 року в Києві при Церковно-Археологічному товаристві було започатковано перший загальнодоступний музей міста - Церковно-Археологічний, унікальна колекція якого налічувала понад 30 тисяч експонатів. Метою його створення було визначено захист та зібрання церковних старожитностей, а також вивчення церковної історії. За своїми організаційними принципами музей був закладом цивільим, діяв на громадських засадах та існував на добровільні пожертви. Створення цього музею знайшло глибоке розуміння серед духівництва - від сільських пастирів до настоятелів монастирів та єпископату, багато з яких ревно сприяли поповненню колекції музею.
Питання про організацію музею на території Лаври поставало ще до подій 1917 року. Так, ризницяУспенського собору Києво-Печерської лаври здавна була своєрідним закритим музеєм, але не досяжним для пересічних громадян. У заснованій митрополитом Флавіаном на території Києво-Печерської лавриФлавіанівській бібліотеці, окрім колекції старовинних книг, були й інші експонати, що виставлялися в читальних залах. У 1918 р. архімандрит Климент, виконуючий обов'язки настоятеля Лаври, серед інших потреб обителі вважав за необхідне організацію власного монастирського Церковно-археологічного музею, який міг би сприяти більш надійному збереженню пам'яток лаврської історії і старовини. Для організації музею планувалося заснувати спеціальну комісію на чолі з відомим церковним істориком, дослідником Лаври протоієреєм Ф.І.Титовим.
Ідея Лаврського музею таки була втілена у життя, але постала у дещо інших формах.
Після жовтневих подій 1917 року для Києво-Печерської лаври почалися дуже важкі в її історії часи. Згідно декрету радянського уряду "Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви" (23.01.1918 р.) усе майно церковних і релігійних товариств було проголошено надбанням народу. Почалися гоніння на церкву з боку держави та войовничих атеїстів. Духовні та матеріальні цінності Лаври опинилися під загрозою. Тільки за період з 1919 по 1922 рік у Лаврі було вилучено коштовностей на суму понад 164 657 крб. золотом.
На початку 20-х років завдяки ентузіазму кращих представників творчої інтелігенції на території Києво-Печерської лаври з'являється перший захисник православної святині. 26 травня 1922 р. на засіданні Київського комітету з охорони пам'яток мистецтва було прийнято постанову "Про організацію Музею культів і побуту". Організаторами його стали відомі українські вчені: Ф.М.Морозов, Ф.І.Шміт, Ф.Л.Ернст та інші. Створення на території Лаври музейного закладу дуже суттєво ускладнювало проведення в життя встановленого курсу на знищення обителі та її духовних і мистецьких цінностей.
Після довгих переговорів до "Музею культів і побуту" перейшла найцінніша частина колекції Церковно-Археологічного музею, над якою на той час нависла реальна загроза знищення. Велика кількість історичних цінностей, що зберігалися в ризниці, церквах та інших приміщеннях Києво-Печерської лаври, стала основою цього музею, першим директором якого був призначений губінспектор політпросвіти О.Вінницький. Експозицію розмістили в Будинку митрополита. 20 січня 1923 р. головний хранитель музею Ф.М.Морозов склав перші відомості про "Музей культів і побуту в Києво-Печерській лаврі". Цього року музей відвідали близько 1200 чоловік.
Діяльність Церковно-Археологічного музею та "Музею культів і побуту" є невід'ємною частиною передісторії Заповідника, їх єднає як спрямування на захист церковних старожитностей та вивчення церковної історії, так і те, що обидва вони були засновані завдяки діяльності кращих представників національної інтелігенції - церковної та світської.
На 1925 р. київський "Музей культів та побуту" став одним із провідних в Україні. Його фонди налічували 82 тисячі експонатів і складалися з восьми відділів: металу, станкового живопису, тканин та шитва, нумізматики, культів, історії Лаври, манускриптів та друкарства.
В роки "войовничого атеїзму" в Лаврі не було зруйновано жодної споруди. Навпаки - створено музейне містечко, відкрито ряд музеїв та виставок. І саме завдяки музею тисячі і тисячі пам'яток історії, мистецтва, культури дійшли до наших днів. Збереглися вони завдяки подвижництву музейних працівників, які попри всім режимам, лихоліттям, війнам намагалися врятувати і повернути з небуття ці духовні послання минулого.