3. Перелічіть основні напрямки дисиденського руху та їх учасників
4. Праналізуйте зміни в соціальній структурі УРСР у 60-80-х роках
5. Що було характерно для релігійного дисиденства?
6. Причини активізації дисиденського руху в другій половині 60-х - 80 роках. (тезесно)
Ответы
Ответ:
Основні напрямки дисиденського руху та їх учасників:
Хартийники - активісти, які створювали Хартиї прав людини та громадянських свобод.
Незалежні профспілки - групи працівників, які боролися за свої права, зокрема за право створювати незалежні профспілки.
Національно-визвольний рух - групи, які боролися за національну свободу та незалежність своїх націй від радянської влади.
Літературний рух - письменники, які боролися за свободу слова та незалежність культури від державного контролю.
Релігійне дисидентство - релігійні діячі, які боролися за свободу віросповідання та звільнення релігії від державного контролю.
Зміни в соціальній структурі УРСР у 60-80-х роках:
У цей період відбулися значні зміни в соціальній структурі УРСР. За цей час значно зросла кількість людей з вищою освітою, розвивалися інтелектуальні прошарки суспільства, з'явилася середнього класу. Одночасно з цим, значно зросла кількість мігрантів з сільських районів до міст, що призвело до утворення низькоплатніх робітничих прошарків. Зростання міграції також спричинило незадоволення національних меншин, що почали вимагати прав на збереження своєї культури та мови. У цей період також зросла кількість жінок на керівних посадах, але вони продовжували стикається зі стереотипами та дискримінацією.
Характеристика релігійного дисиденства:
Релігійне дисиденство було одним з основних напрямків дисидентського руху в Радянському Союзі. Це був рух, який об'єднував релігійних діячів, які боролися за свободу віросповідання та звільнення релігії від державного контролю.
Основні характеристики релігійного дисиденства включають:
Вимогу забезпечення свободи віросповідання та звільнення релігії від державного контролю.
Критику релігійної політики держави, яка обмежувала свободу віросповідання та гнобила релігійних діячів.
Вимогу звільнення релігійних ув'язнених та політв'язнів, які були репресовані за свої релігійні переконання.
Об'єднання різних релігійних спільнот, незважаючи на різниці в віросповіданні та практиках.
Релігійні дисиденти відчували на собі тиск та репресії з боку держави, включаючи арешти, ув'язнення, тортури та інші форми насильства. Але їхні зусилля дали поштовх до змін в релігійній політиці Радянського Союзу та поклали початок наступному етапу у розвитку релігійних свобод в країні
Ответ:
3.Основні напрямки дисиденського руху та їх учасники:
Національно-визвольний рух, який відстоював права національних меншин та різних народів в СРСР, у тому числі українців, грузинів, кримських татар тощо. До його учасників належали Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Мустафа Джемілєв та інші;
Ліберальний рух, який протестував проти диктатури тоталітарного режиму, вимагав демократизації суспільства, вільних виборів, свободи слова, преси та релігії. Учасниками цього руху були Євген Сверстюк, Лев Кропивницький, Віктор Некипелов, Олександр Гінзбург та інші;
Екологічний рух, який боровся проти екологічних проблем, пов’язаних зі знищенням природи, забрудненням повітря та води, виснаженням родючості ґрунту. Цим рухом керували Валентина Шевченко, Сергій Заліщук та інші.
4.Зміни в соціальній структурі УРСР у 60-80-х роках:
Рост середнього класу та інтелігенції;
Зростання кількості мігрантів з сільських районів до міст;
Підвищення рівня освіти та професійної підготовки населення;
Поступове зменшення кількості робітничого класу та зростання ролі середнього класу в економіці та політиці.
5. Характерні риси релігійного дисиденства:
Відстоювання свободи віросповідання та вимога поваги до релігійних прав людини;
Виступ проти переслідування віруючих за їх релігійні переконання;
Вимога від держави скасувати обмеження на релігійну пропаганду та діяльність релігійних організацій;
Проведення релігійних обрядів та зборів без дозволу держави.
6. Причини активізації дисиденського руху в другій половині 60-х - 80 роках:
Насильствене придушення визначних лідерів дисидентського руху, що призвело до зростання обурення серед населення;
Руйнування міфу про комуністичний ідеал та розчарування народу у комуністичному режимі;
Загострення проблем соціальної та національної дискримінації, що призвело до збільшення активності національних меншин та національно-визвольних рухів;
Розвиток світового руху за права людини та демократію, що надихнув дисидентський рух в СРСР.
Объяснение: