СРОЧНО !!!!!
На вашу думку, Дон Кіхот під час розмови із Санчо Пансою про їхні майбутні пригоди виступає підступним брехуном чи наївним мрійником? у чому відмінність між обманом і мріє?
Ответы
Ответ:
Свобода, Санчо, есть одно из самых драгоценных благ, какими небо одарило людей.
Сервантес
Роман Сервантеса "Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський" є одним з найкращих творінь світової літератури. Його головний герой став усім відомою особою і упродовж століть уже живе окремим від Сервантеса життям.
І роман, і його герой мали па меті висміяти так звані лицарські романи. Але від розділу до розділу образ Дон Кіхота дедалі більше викликає симпатію в читача.
У якомусь ламанчському селі жив гідальго на ім'я чи Кіхана, чи Касада. Цей ідальго безперервно читав лицарські романи. Його божевілля па цих книгах зайшло так далеко, що він навіть продав свою землю, щоб придбати нові романи. У результаті гідальго назвався Дон Кіхотом Ламанчським, і вирішив "як для власної слави, так і для користі батьківщини" зробитися мандрівним лицарем і вирушив на пошуки пригод. Своїм зброєносцем він зробив односельчанина Санчо Пансу. Він був людиною добропорядною, проте в голові у нього сильно все перекрутилося. Дон Кіхот на старій шкапі, яку назвав гучним ім'ям Росінант, і Санчо Панса на сірому віслюкові вирушили "викорінювати всякого роду неправду і несправедливість". Але добрі справи мандрівного лицаря часто обертаються проти нього самого або проти тих людей, кого він береться захищати. Так, він заступився за хлопчиська-підпаска, якого бив хазяїн, і наказав тому заплатити хлопчиську сповна. Але, як тільки лицар виїхав, хазяїн до півсмерті побив хлопчика.
Перша подорож Дон Кіхота закінчилася тим, що його побили і, побитого, повернули додому. Священик і цирульник уклали його в ліжко і улаштували справжню ревізію його бібліотеки. Вони спалили велику частину лицарських книг, щоб сприяти зціленню бідного ідальго.
Лікування не допомогло. Просидівши в будинку два тижні, він знову вирушив у мандри.
Фантазер Дон Кіхот і розсудливий селянин Санчо Панса добре доповнюють один одного. Під час чергового безглуздого "подвигу" — нападу на вітряні млини — Дон Кіхот упевнений, що бореться з велетнями і що ті не вистоять перед силою його меча. Санчо піднімає хазяїна з землі, саджає на коня і філософськи зауважує: "Це вже як Бог дасть".
Хоча обоє вони часто бувають смішні, Дон Кіхот і його зброєносець незвичайно зворушливі у своєму небажанні сприймати реальну дійсність. Зовні вони дуже різні: Дон Кіхот — високий і худий, Санчо Панса — низенький і товстий. Але обоє палають бажанням боротися зі злом і захищати слабких
Навколишній світ безжалісний до мандрівників. Бажаючи виконати свій обов'язок мандрівного лицаря, Дон Кіхот звільняє групу каторжників, напавши на охорону. На подяку ці негідники, виявившись на волі, побили його камінням й обібрали до нитки.
Дон Кіхот готує із Санчо, можливо, кращого і найбезкорисливішого губернатора, що перетворює свій острів за короткі дні правління на царство справедливості. Санчо, мабуть, цікавий не менш, ніж його хазяїн. Його бесіди і суперечки з Дон Кіхотом, його прислів'я, то безглузді, то мудрі, його простодушність і розсудливість прикрашають роман.
Дон Кіхот і Санчо Панса дивно укорінилися в народній свідомості і сприймалися сучасниками як реальні люди. У наш час їхні імена стали загальновідомими.