Предмет: Литература, автор: arsen1236463

СПАСИТЕ ПОЖАЛУЙСТА
пересказ повести детства ( В СОКРАЩЕНИЕ) максима Горького. В сокращение это так повесть называется
ПОЖАЛУЙСТА!!!!!! САМОЕ ГЛАВНОЕ ДЕТСТВА (В Сокращение)
ВСЁ ГЛАВЫ ИЛИ ХОТЯ БЫ 10 ИЗ 13
ДАЮ ВСЁ СВОИ БАЛЛЫ​

Ответы

Автор ответа: almiranagaeva14
0

Ответ:

Краткое содержание детство Горький

Объяснение:

Алеша Пешков – главный герой и повествователь в автобиографическом произведении М. Горького «Детство». ­Алеша рассказывает о своем нелегком детстве и своих первых впечатлениях о жизни. После того, как умер его отец, он оказался на попечении дедушки с бабушкой, которые жили в Нижнем Новгороде. Помимо них в семье были еще дяди, тети, другие внуки и все жили в извечном конфликте друг с другом. Мальчик был очень разочарован таким угрюмым родством, но деваться было некуда. В доме также жил слепой мастер Григорий, с которым мальчик иногда общался. Его дяди и двоюродные братья часто издевались над несчастным, а тот, превозмогая себя, переносил эти оскорбления. Алеша нечасто выходил на улицу поиграть с детворой, так как там только и говорили о скандалах в их доме, осуждая это, а заодно и осмеивая мальчика.

Дома его иногда порол дед, как и других внуков за малейшую провинность. За это он считал старика извергом и недолюбливал его. Хотя тот часто сам приходил мириться, рассказывал о своем детстве, учил грамоте по церковным книгам. Бабушку Алеша, пожалуй, любил больше всех остальных. Это была крупная женщина с большой головой и рыхлым носом. Она знала несметное количество сказок и хорошо относилась к внуку. Мать Варвару он видел нечасто. Её авторитет в глазах мальчика упал после того как она с легкостью позволила его выпороть до полусмерти. В доме проживал еще Иван-Цыганок, которого бабушка с детства воспитала. Он заступался за Алешу и всячески веселил. Однако вскоре Иван умер по вине жестокости дяди Якова.

Впоследствии Алеша пытался подружиться не с одним постояльцем дедова дома, а также с некоторыми соседскими мальчишками, но всегда неудачно. Так, например, ломовой извозчик Петр оказался воришкой и непорядочным человеком. Нахлебник по прозвищу Хорошее Дело хоть и нравился Алеше за разные изобретательства, а деду с бабушкой был вообще не по душе. Вскоре парню пришлось съехать. Соседские мальчишки, сыновья полковника Овсянникова, дружили с ним, пока их отец этого не узнал. В школе Алеше также было нелегко. Дети часто издевались над ним за бедный внешний вид, а учителя ругали за мелкие хулиганства. Мать мальчика вышла замуж повторно и неудачно. Вскоре она всерьез заболела и приехала к родителям медленно умирать. Дед с бабушкой совсем не ладили, даже разделили хозяйство. После смерти матери дед сказал, что пора Алеше идти «в люди».

Похожие вопросы
Предмет: Математика, автор: danyvova271706
Предмет: Математика, автор: Vitashanta
Предмет: Українська мова, автор: evelin585
Складіть план СКЛАДНИЙ !!!!!!!!! допоможіть терміново пж прошу благаююю!!!!!!
Чоловік з ароматом кави
Про Юрія Кульчицького в Україні нині відомо небагато. Українець за походженням, він виконував роль військового аташе та перекладача у Відні. Згодом Кульчицький опинився в австрійській дипломатичній місії в Стамбулі й відіграв важливу роль у легендарній Віденській битві 1683 року, яка фактично зупинила турецький наступ на цивілізовану Європу.
У Відні Кульчицький дістав неформальний статус героя. Як нагороду, крім будинку від магістрату й медалі від короля, рятівник отримав триста мішків кави. Каву залишили в обозі турки, щоправда, австрійці вважали ці зернята кормом для верблюдів. «Полонені» верблюди кавові зерна їсти навідріз відмовлялися. Якби не вроджена підприємливість Кульчицького, кава могла б так і залишитися прикрасою якогось етнографічного музею австрійської столиці.
Проте Юрій Кульчицький не розгубився – відкрив кав’ярню спочатку тільки для власних приятелів, утаємничених у смак Сходу. Віденцям кава засмакувала. Не останню роль у цьому відіграла колоритна постать рятівника Відня, який засолодив гіркий напій. Кульчицький, перебравшись у турецький одяг, особисто частував своїх гостей, пом’якшуючи смак кави медом, цукром, а згодом молоком і вершками. За переказом, саме експериментатор Кульчицький і винайшов напій, що згодом дістав італійську назву «капучино».
Невдовзі «на каву» до Кульчицького почала заходити місцева аристократія. До кави подавали й круасани, за легендою, винайдені сусідом-булочником, намовленим до цього Кульчицьким. Тоді круасани мали й символічний підтекст: у такий спосіб ласуни споживали імітацію турецького півмісяця. Зазвичай відвідувачі вмочували їх у каву, що згодом стало навіть певною віденською традицією.
У Європі, як і в Туреччині, кав’ярні приваблювали всі верстви населення: політиків, комерсантів, творців і звичайних людей. У кав’ярнях виникали нові форми соціальної взаємодії. Купці, фінансисти, страховики в пошуках місця для обговорення спільної справи шукали альтернативу звичайним на той час зібранням. У кав’ярнях художники й письменники, які зазвичай працювали на самоті, мали можливість поспілкуватись один з одним і з іншими цікавими для них людьми.
Триста трофейних мішків із кавою продали. Цей бізнес не розвиватися не міг, адже кавовий герой не лише заслужив почесне австрійське громадянство, а й на все життя був звільнений від сплати податків.
Кульчицький помер у розквіті слави в 1692 році. Героя-кавовара поховали під кафедральним собором Святого Стефана, одного з найбільших у Відні.
У 1862 році іменем Юрія Кульчицького назвали віденську вулицю, а згодом установили й пам’ятник простому «шляхтичу із Самбора». Європейські кавовари, зокрема фірма «Якобз», певний час мали у своєму асортименті «каву Кульчицького». Тож на Заході «скромний» галицький герой і його добрі справи більш знані, аніж удома. Планується навіть зняти фільм про Віденську битву за участю американського актора Мела Гібсона, який грав би короля Яна Собеського. Подвиг бравого галицького розвідника, захопленого кавою, також має бути екранізовано