переказ любого твору В.Нестайко
Ответы
Розділ 1
Головні герої, Павлуша Завгородній та Ява Рень, лежать у кущах, ховаючись від діда Варави. Хлопці хотіли прокласти перше у селі метро під свинарником, але несподівано у яму, яку вони викопали, впала льоха Манюня. Здійнявся вереск, на який прийшов дід Яви і змусив їх закопати все як було.
Павлуша розповідає про свого друга. Коли йому було півтора року він чи то хотів сказати «Я — Ваня», чи то «Іван», а вийшло «Ява». Відтоді так його всі й кличуть.
Хлопці завжди хотіли прославитись. Павлуша згадує, як якось влітку Ява запропонував влаштувати бій биків. На таку ідею його наштовхнув фільм «Тореадори», який вони разом дивились у клубі. Оскільки биків у селі було небагато, хлопці вирішили взяти на бій Явину корову Контрибуцію. Проте вона не хотіла брати участі у «шоу». Ява довго намагався викликати її на бій, і врешті-решт корова розізлилась і підкинула його мордою в небо. Потім хлопці ще довго ховались від розлюченої Контрибуції у брудному ставку.
…Ява і Павлуша закопали своє «метро» і пішли гуляти. Вони проходять повз закинутий колодязь, коли чують звідти «жалібне тонке скімлення». Павлуша спускає туди Яву на цеберку. Виявилось, що хтось вкинув туди цуценя. Ява називає його Собакевичем і бере собі.
Розділ 2
Хлопці взяли цуценя з собою на уроки. Аж раптом Собакевич вискакує з-за пазухи Яви і гавкає на весь клас. Галина Сидорівна, класна керівничка хлопців, виганяє їх надвір. Там вони крадуть дзвоник, яким баба Маруся калатає з уроків і на уроки, і прив’язують його на шию Собакевичу. Самі ховаються у кущах бузку біля стіни сараю, де чують діалог Бурмила і Книша, колгоспного шофера, про якийсь «подаруночок від німців» та «двадцять залізних», та про річ, яку треба купити у Києві. Хлопці запідозрюють чоловіків у шпигунстві.
Несподівано тишу на шкільному подвір’ї перериває дзвінок, прив’язаний до шиї Собакевича. Учні виходять з кабінетів. Розлючена Галина Сидорівна забороняє хлопцям їхати з класом до Києва на екскурсію, яка має відбутись наступного дня.
Розділ 3
Ява і Павлуша будь-якою ціною вирішили дізнатись, що замислили Бурмило і Книш. Тому вони пробираються на грузовик, яким їх клас їхав до Києва, і лежать під кріслами, аж поки Галина Сидорівна на половині шляху помічає хлопців.
Приїхавши, Ява і Павлуша відділяються від своїх однокласників і йдуть за Бурмилом і Книшом. Виявляєтсья, що ті хотіли купити маску і ласти для підводного плавання. Повертаючись, хлопці губляться у метро. Їх знаходить міліціонер — старшина Паляничко, який допомагає Яві і Павлуші наздогнати клас і Галину Сидорівну.
Розділ 4
Хлопці продовжують стежити за Бурмилом і Книшом. Вони бачать, як на плесі у плавнях один із чоловіків пірнав у куплених масці і ластах. Адже Васюківка славиться своїми плавнями, сюди кожного року з’їжджаються на полювання з усіх усюд. Тут, за словами Павлуші, «мисливський рай». Ява припускає, що Бурмило і Книш шукають цінну рушницю, яку мисливець Папуша утопив тут позаминулого року.
Книш нагадує Бурмилу, що їм потрібно їхати на аеродром. Хлопці вирішують за ними простежити.
Розділ 5
Ява і Павлуша непомітно залізли на грузовик і приїхали разом з Бурмилом і Книшем на аеродром. Там вони побачили льотчика з довгастою коробкою, з якої стирчала якась трубка. Він обережно передав посилку Книшу.
До села вони їхали настільки повільно і обережно, що хлопці вирішили пройтись за грузовиком пішки. Ява подумав, що в коробці може бути атомна бомба на транзисторах.
У селі хлопці побачили, що грузовик під’їхав до будинку місцевого винахідника — Фарадейовича. У нього і на подвір’ї, і вдома була сила-силенна речей, які він сам придумав. Страшенно любив Фарадейович дітей, а діти — його.
Ява і Павлуша запідозрили, що чоловіки хочуть підірвати будинок винахідника. Вони побачили, як Книш зайшов усередину із коробкою в руках. Коли він повернувся, грузовик настільки швидко від’їхав, на скільки швидко під’їжджав. Хлопці вирішують врятувати Фарадейовича і пробираються до будинку через вікно. Випадково Павлуша перекидає принесену Книшом коробку, у якій стояв термос, і майже половина рідини з нього виливається. Хлопці тікають.
Ответ:
ВНІЗУ
Объяснение:
Вона з'явилася раптово й нечутно. Вийшла з темного кутка за шафою і спинилася біля столу – у чорному оксамитному плащі, у крислатому капелюшку з вуаллю. Тінь падала на її обличчя. Лише великі сині очі дивилися з-під вуалі. Вітя завмер. Вдома не було нікого. З вулиці долинав гомін великого міста. Десь за стіною гудів пилосос. Поверхом нижче цинькали на піаніно. Та ці віддалені звуки ще більше підкреслювали моторошну тишу, яка панувала у квартирі. Ноги незнайомки не торкалися паркету. Вітя втягнув голову в плечі, напружено чекаючи. Жінка рукою запросила Вітю йти за нею. Хлопець підвівся й, відчуваючи у грудях холодок, рушив слідом за нею.IIВелика трикімнатна квартира, де мешкає Вітя, належала колись Вітиному прапрадіду, відомому київському професорові Федору Антоновичу Коротницькому. Потім у цій квартирі жила його дочка Антоніна, яка вийшла заміж за робітника заводу "Арсенал" Терентія Довганя, Їхні діти – Василь, Олександр і Світлана. Сини загинули на фронті, а Терентій, хоч його й не відпускали з заводу, упросився на фронт і теж не повернувся.На тій же площадці, у квартирі навпроти, жив колись молодший брат професора Коротницького віолончеліст Амадей Антонович зі своєю дружиною-художницею Стефанією Стефанівною. Бабуся Світлана пам'ятала їх зовсім старенькими. Їй тоді було років п'ять, і вона вірила, що, коли Стефанія щось малювала, а Амадей Антонович грав у цей час на віолончелі – все, що вона малювала, оживало на полотні. Але варто було Амадею Антоновичу припинити гру, і все одразу ж завмирало. Амадей і Стефанія не мали дітей, але дуже любили малечу і завжди частували хлопчиків і дівчаток із їхнього будинку цукерками. А на Новий рік влаштовували незвичайну ялинку, розцяцьковану різними чудернацькими іграшками, які робила сама Стефанія. На цих ялинках бували всі діти з їхнього будинку. Всі, крім бабусі Світлани. Бо між родинами професора Коротницького і його брата-віолончеліста існувала якась таємнича сварка.Коли професор помер і Терентій Тарасович, його зять, вирішив нарешті помиритися, було вже запізно. Бо Амадея Антоновича і Стефанію Стефанівну напередодні вночі забрала "швидка допомога". Вони померли в лікарні в один день…Бабуся Світлана так і не дізналася про сімейну таємницю. І Віті нічого розказати не змогла.