Предмет: Кыргыз тили, автор: ivanbytyk12345

как мы с семьей встречаем наурыз диалог 10вопросов СРОЧНОООООООО​

Ответы

Автор ответа: 230jcv
0

Ответ:

Два друга встретились на гулянии

-Привет!

-Привет!

- Как дела?

- Да вот гуляем с друзьями, обожаю наурыз

- Да я тоже давно не ели баурсаков и вот решили придти, а где твои друзья?

- Да там в юрте

- Ясно, у меня мама бешпармак приготовила

- и у меня, а ты знаешь что этот праздник был придуман ещё в древности?

- Да мне друг рассказывал, а вот и он

из далека кричит: идём в юрту

- Ладно меня зовут пока

-пока слушай приходи к нам в гости вечером

- Хорошо приду

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: grigoriy8635
Предмет: Українська мова, автор: andreykorotich64
Напишіть декілька речень про:
Початок,основну думку,кінцівку в цьому тексті.



Кажуть, це було в Лівійській пусте лі. Автобус із туристами мчав новою автострадою, що розсікала пустелю на два попелясто-жовті крила. Над без країм морем сипучих пісків підносилися де-не-де вже звичні піраміди, які, зда валося, своєю вічністю перевищують це піщане мовчання.

Водія попросив зупинитися високий чоловік. Шелестіли піски. Здивовано дивилися туристи на цього інтелігент ного дивака, якому раптом заманулося зупинити автобус серед пустелі. Чоло- вік рішуче простував піщаними хвиля- ми й зупинився біля піраміди. Усе це він зробив настільки просто звично, немовбито все життя провів в одному з бедуїнських племен. за надто зосереджений, заглиблений у себе, чоловік раптом заспівав. Це була українська пісня відомий романс на слова Лесі Українки.Туристи, висипавши з автобуса, слухали. Певно, рідко кому в житті доводилося слухати спів такої дивної експресії, такої розкованості в душевної якості - душа співака була наодинці не з Лівійською пустелею, а сам на сам з душею Лесі Українки.
Треба було бути справжнім, непід- робним актором, щоб зважитися на таку імпровізацію - не злякатися штучності. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси і переконати вже не здивованих, а зачарованих випадкових супут- ників своїх в абсолютній необхідності такого виклику. Треба було любити так її - Лесю Українку. Цим актором був народний артист Борис Гмиря.
Борис Гмиря носив у душі образ поетеси завжди, але звучання гарячо- го вітру пустелі викликало його настільки відчутно й мимовільно, що він не міг не заспівати «Стояла я і слухала весну (І. Драч).