Допоможіть будьласка, срочно треба зробити завдання
Схарактеризуйте політику апартеїду в Південній Африці та хід бо- ротьби проти нього.
Ответы
Ответ:
Політика апартеїду в Південній Африці була системою расової дискримінації, яка існувала від 1948 до 1994 року. Вона була розроблена для забезпечення економічної та політичної переваги білого населення країни (яке складало меншість) за рахунок чорного населення (яке становило більшість). Згідно з політикою апартеїду, населення Південної Африки було розділено на різні расові групи, і кожній з них були надані різні права та можливості.
Наприклад, чорні були позбавлені права голосу та були позбавлені громадянських прав, таких як право на власність та на роботу. Їм було дозволено працювати лише на певних видів робіт, таких як сільське господарство та гірничодобувна промисловість. Крім того, чорні не мали права перебувати в тих же місцях, де жили білі, та їм було заборонено шлюби та інші родинні зв'язки з представниками інших рас.
Однак, від 1950-х років почалися активні протести та бойкоти з боку чорного населення, які прагнули до повної рівності та відміни політики апартеїду. У 1960 році політична організація Африканський Національний Конгрес (АНК) була заборонена, а його лідер Нельсон Мандела був ув'язнений. Протести та бойкоти тривали протягом наступних десятиліть, і вони були супроводжені різними формами насильства.
У 1990 році, після понад 27 років в'язниці, Нельсон Мандела був звільнений, і у 1994 року відбулися перші всенародні вибори, де вперше участь брали представники всіх рас. АНК виграла вибори, а Мандела став першим чорним президентом Південної Африки. Це позначило кінець політики апартеїду та початок нового етапу у розвитку країни.
Протестувальники використовували різні методи боротьби проти апартеїду, включаючи масові демонстрації, бойкоти, страйки, голодування та підпал будівель, які були символами расової дискримінації. Найбільш відомими акціями протесту були мирні демонстрації в місті Шарпвілл в 1960 році, які призвели до смерті понад 60 чорних протестувальників, та бойкот олімпійських ігор у Мюнхені в 1972 році.
Поруч з АНК, існували й інші політичні організації, що боролися проти апартеїду. Наприклад, Партія національного визволення (ПНВ) Мандела, його товаришів по збройній боротьбі, була заборонена в 1960 році, і тому організація перейшла в підпілля. Іншою організацією, що боролася проти апартеїду, була Африканська національна конференція (АНС), яка зосереджувалася на практичних питаннях боротьби проти расової дискримінації.
У результаті активної боротьби проти апартеїду, зокрема міжнародного тиску та санкцій, політика була офіційно відмінена у 1991 році, а в 1994 році відбулися перші всенародні вибори, в яких
участь брали всі раси. На цих виборах перемогу здобула АНК з Манделою на чолі. Таким чином, почалася нова ера в історії Південної Африки, де країна стала більш демократичною та рівноправною.
Проте, наслідки апартеїду були відчутні ще протягом багатьох років. Расові нерівності, забруднення навколишнього середовища, низький рівень життя та економічні труднощі продовжували відчуватися у більшості чорних громад. Проте, після приходу до влади АНК були запроваджені програми соціального розвитку, включаючи надання житла, охорони здоров'я та освіти, які допомогли покращити ситуацію.
У загальному, боротьба проти апартеїду була довгим та складним процесом, який вимагав відваги та жертв від протестувальників. Але завдяки їхнім зусиллям та підтримці співтовариств міжнародної спільноти, апартеїд було знищено, а Південна Африка змінилася на краще.