Написати твір роздум 10,12 речень на тему Лобо герой чи негідник даю 70 балав
Ответы
Лобо, герой чи негідник? Це питання може викликати різні відгуки. Для одних Лобо може бути справжнім героєм, який захищає свою землю та народ від нападників. Для інших він може бути безжалісним негідником, який нічого не поважає, окрім власної вигоди.
Але, можливо, правда лежить десь посередині. Лобо - це чоловік зі своїми перевагами та недоліками. Він може мати велику силу та вміння бути лідером, але в той же час може бути забобонним та жорстоким. Він може захищати свою землю та народ від загроз, але в той же час може насильно підкорювати інших.
Щоб зрозуміти, чи Лобо герой чи негідник, ми повинні вивчити його дії та мотиви. Якщо його дії спрямовані на захист свого народу та землі від іноземних загроз, тоді він може бути вважатися героєм. Але, якщо його дії є жорстокими та спрямованими на власну користь, тоді він може бути вважатися негідником.
Отже, можна сказати, що Лобо може бути як героєм, так і негідником в залежності від його дій та мотивів. Проте, важливо пам'ятати, що кожна людина має свої переваги та недоліки, і ми не можемо оцінювати їх за однією дією чи вчинком.
Головним героєм оповідання Е. Сетон-Томпсона «Лобо» теж є вовк. Автор змальовує його страшним і сильним звіром: «Старий Лобо — справжній велетень — був надзвичайно дужим і хитрим звіром» (переклад Л. Боженко). Цей страшний звір був справжньою грозою місцевості, його боялися і люди, і тварини, які жили в долині Курумпо. Лобо був вожаком зграї і надзвичайно розумним звіром. Це виявлялося у тому, що він умів обходити навіть найстрашніші капкани, відчував отруту, умів перехитрити мисливців. За голову Лобо було призначено велику нагороду, але йому завжди удавалося вислизнути з рук мисливців.
Єдине, чого він боявся, так це вогнепальної зброї. Вовк знав, що вона є у людей, і завжди намагався вивести свою зграю з тієї місцевості, де з’являлися люди зі зброєю.
А ще Лобо умів кохати. У його зграї була біла вовчиця на ім’я Бланка. Вона була надзвичайно красива, її м’яка густа шерсть мала сріблясто-сірий відтінок. Мисливці упіймали вовчицю, вирішивши таким чином вийти на слід Лобо. Але на те, що сталося потім, не чекав ніхто.
Лобо шукав свою подругу. «Лише проти ночі він, певно, знайшов місце, де сконала Бланка: протяжливий стогін вихопився з грудей Лобо. Від його скорботи хололо на серці». Великим був відчай вовка. Смерть Бланки підкосила сильного і мужнього Лобо. «Він втратив і силу, і волю, і подругу», — пише автор. Такого потрійного удару Лобо знести не міг. Він втратив жагу до життя, і тому його легко вдалося піймати.
Останні дні свого життя вовк не їв, не пив, лише незрячими очима дивився вдалину. Така його поведінка здивувала навіть мисливців. Люди були вражені силою кохання вовка і його вірністю.
А ще Лобо, навіть не підозрюючи цього, вчив людей тієї високої шляхетності у коханні, яку не завжди побачиш серед них.
Отже, на думку письменника, світ звірів набагато чистіший від світу людей. Як це не прикро визнавати. І людям ще багато чого треба навчитися, щоб піднестися духовно.