чинники, які загрожують Україні перетворенням на сировинний додаток до розвинених західних економік, депопуляцією, втратою ідентичності та пауперизацією
Ответы
Спроба відновити економіку України через традиційне нарощування експорту цього разу призведе до ще більшої її примітивізації.
Мало хто думав, що 90 роки можуть повернутися. Здавалося, що Україна залишила позаду глибокий спад в економіці, і надалі демонструватиме лише ріст.
Така думка сформувалася під час динамічного відновлення української економіки протягом десятиліття перед світовою фінансово-економічною кризою 2008-2009 років.
І справді, цей період був сприятливий для України.
По-перше, з 1999 до 2008 року Україна наростила товарний експорт майже вшестеро, до 67 млрд дол. Цьому сприяли високий попит і високі світові ціни на продукцію металургійної та добувної промисловостей.
Крім того, відновлення ринків країн СНД - основних торговельних партнерів -підтримувало машинобудівну та хімічну промисловості України. Це стало основним локомотивом відновлення та росту української економіки.
Однак, вона так само і стала залежною від стану зовнішніх ринків.
Наприклад, якщо за даними СОТ на зовнішніх ринках реалізується лише 1/3 світового ВВП, то український експорт товарів і послуг становить близько 50% ВВП.
Така відкритість української економіки, з одного боку, дозволяє під час позитивного розвитку світової економіки "імпортувати" частину її зростання, з іншого – змушує під час світових кризових явищ переймати на себе спади цінових показників і фізичного попиту на основних для України міжнародних ринках товарів і послуг.
Це спричиняє ланцюгову реакцію. Зменшення виробництва і доходів експортоорієнтованих секторів української економіки тягне за собою зменшення виробництва і доходів інших секторів.