Складіть і запишіть діалог уявних опонентів, один з яких обстоює думку, що купований подарунок найкращий і радить, що саме подарувати в тій чи іншій ситуації, а інший співрозмовник переконує, що ліпший варіант - створити щось самому і дає поради як виготовити певний презент для когось із близьких.
Обов'язкова умова - використати в тексті діалогу дієприкметники та дієприкметникові звороти.
Наприклад: придбаний, знайдений, виготовлений, створений, приклеєний, оздоблений, прикрашений, купований, оцінений тощо (закінчення можна змінювати).
Ответы
Початок XX століття характеризується посиленням українського просвітницького, національного визвольного руху та глибоким усвідомленням українцями себе як окремого народу, відмінного від інших (у т.ч. слов’янських)своїм світоглядом, мисленням, психологією, історією, культурою, традиціями. В цей час паралельно з терміном «народознавство» вживається «українознавство», що згодом набуває все більше політичного змісту.В авангарді цього руху в Україні стояла свідомаінтелігенція, насамперед учені та вчителі, які відстоювали необхідність вивчення в школі українознавствата виховання дітей на його засадах. Саме в цейчас (1907 р.) М. Грушевський порушуєпитання підготовки вчителя до викладання українознавства. Його хвилювало те, що Київська археологічна комісія була тоді єдиною державною установою, яка ставила собі за мету висвітлити минуле України, оскільки в університетських курсах відсутні відомості про це. Він писав: «Факт, що в російських університетах викладається історія літератури, мова–сербська, болгарська, чеська, але не викладається українська мова, ні література, ні історія, ні право українського народу, найбільшого в слов’янській сім’ї після великоруського і найбільш зв’язаного з ним історичними і сучасними відносинами –це, звісно, аномалія, нечувана, неможлива...» [7, 10]. Викладання в українських університетах курсів українською мовою М. Грушевський називає «постулатом культурно-національного розвитку». Вчений вважає, що створення різних українознавчих дисциплін –української літератури, історії народу, права –потрібно не лише студентам-українцям, а й університетській науці взагалі, що «українська вища школа повинна засвідчити живий зв’язок з тим грунтом, на якому живе»