Предмет: Українська мова, автор: valorkopolina7

499. І. Прочитайте уривок, випишіть з нього прислівники. В бору снігу мало. То там то сям проглядає крізь порошу трава з при- мерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах. Тихо навкруги й за- тишно. Тільки часом шелесне по гіллі вальок снігу, струшений вітром з верховіття... Аж он під старою сосною латка шишок рябів. Ба! Ще одна впала. Ось де він, дроворуб! Олесь стає навшпиньки й крадькома пнеться на косогір. Зачувши людину, дятел перестав цюкати, повів гартованим дзьобом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльос- нув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Олесь хотів дістати її і покуштувать, та передумав - і притулився вухом до стов- бура. Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось жалібно скрипіло, а внизу під підошвами в Олеся ворушилось коріння…. (Григір Тютюнник).​

Ответы

Автор ответа: lolmusic817
1

мало, проглядає, низенькі, тихо, часом, крадькома, жалібно. 

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Sania454
ДОРОГИЙ ОБРАЗ Кажуть, це було в Лівійській пусте- лі. Автобус із туристами мчав новою автострадою, що розсікала пустелю на два попелясто-жовті крила. Над без- країм морем сипучих пісків підносилися де-не-де вже звичні піраміди, які, зда- валося, своєю вічністю перевищують це піщане мовчання. Водія попросив зупинитися високий чоловік. Шелестіли піски. Здивовано дивилися туристи на цього інтелігент- ного дивака, якому раптом заманулося Лівійська пустеля. Піраміди зупинити автобус серед пустелі. Чоло- вік рішуче простував піщаними хвиля- ми й зупинився біля піраміди. Усе це він зробив настільки просто й звично, немовбито все життя провів в одному з бедуїнських племен. За- надто зосереджений, заглиблений у себе, чоловік раптом заспівав. Це була у українська пісня відомий романс на слова Лесі Українки. - Туристи, висипавши з автобуса, слухали. Певно, рідко кому в житті доводилося слухати спів такої дивної експресії, такої розкованості й душевної якості душа співака була наодинці не з Лівійською пустелею, а сам на сам з душею Лесі Українки. Треба було бути справжнім, непід- робним актором, щоб зважитися на таку імпровізацію - не злякатися штучності. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси і переконати вже не здивованих, а зачарованих випадкових супут- ників своїх в абсолютній необхідності такого виклику. Треба було любити так її - Лесю Українку. Цим актором був народний артис Борис Гмиря. Борис Гмиря носив у душі образ поетеси завжди, але звучання гарячо- го вітру пустелі викликало його настільки відчутно й мимовільно, що він не міг не заспівати «Стояла я і слухала весну» (І. Драч).


II. Колективно складіть i запишіть складний план тексту. Прочитайте текст удруге. Усно перекажіть прочитане за планом.​
Предмет: Алгебра, автор: ap637585