Предмет: Қазақ тiлi, автор: rusalinasharipova9

жазайық 4-тапсырма. Суретке қара. Бірнеше сөйлем құрап жаз. Атасы немересіне не сыйлады? помогите пожалуйста срочно​

Ответы

Автор ответа: rampik52
7

Ответ:

Кешіріңіз, менізді сұраққа сәйкес көмек көрсетуге боладым ба? Сіздің құрылған сұраққа сәйкес тапсырманы жасаймын.

Тапсырма:

Әріптердің тәрізді белгілерін пайдалану арқылы, атаның немересін сыйлаңыз.

Бір сурет таңбалаған және оны түсірген жағдайларды сипаттаңыз.

Сурет бойынша 3-4 сөйлем жазыңыз.

Місал:

Суретке көрінген қыздың көзі күлген және сақалы қысқа. Олдың шаштық шапкасы және қызыл жакеті бар. Атасының немересі ұялы дағдысымен тең.

Бұл тапсырма арқылы, сіз сурет бойынша ойлау және сипаттау қабілеттеріңізді жетілдіре аласыз.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Sania454
ДОРОГИЙ ОБРАЗ Кажуть, це було в Лівійській пусте- лі. Автобус із туристами мчав новою автострадою, що розсікала пустелю на два попелясто-жовті крила. Над без- країм морем сипучих пісків підносилися де-не-де вже звичні піраміди, які, зда- валося, своєю вічністю перевищують це піщане мовчання. Водія попросив зупинитися високий чоловік. Шелестіли піски. Здивовано дивилися туристи на цього інтелігент- ного дивака, якому раптом заманулося Лівійська пустеля. Піраміди зупинити автобус серед пустелі. Чоло- вік рішуче простував піщаними хвиля- ми й зупинився біля піраміди. Усе це він зробив настільки просто й звично, немовбито все життя провів в одному з бедуїнських племен. За- надто зосереджений, заглиблений у себе, чоловік раптом заспівав. Це була у українська пісня відомий романс на слова Лесі Українки. - Туристи, висипавши з автобуса, слухали. Певно, рідко кому в житті доводилося слухати спів такої дивної експресії, такої розкованості й душевної якості душа співака була наодинці не з Лівійською пустелею, а сам на сам з душею Лесі Українки. Треба було бути справжнім, непід- робним актором, щоб зважитися на таку імпровізацію - не злякатися штучності. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси і переконати вже не здивованих, а зачарованих випадкових супут- ників своїх в абсолютній необхідності такого виклику. Треба було любити так її - Лесю Українку. Цим актором був народний артис Борис Гмиря. Борис Гмиря носив у душі образ поетеси завжди, але звучання гарячо- го вітру пустелі викликало його настільки відчутно й мимовільно, що він не міг не заспівати «Стояла я і слухала весну» (І. Драч).


II. Колективно складіть i запишіть складний план тексту. Прочитайте текст удруге. Усно перекажіть прочитане за планом.​