Question

Напишіть твір не меньше 100 слів
Про що насправді казка "Мишку" Б.Лепкого

Answer 1

Я прочитала твір «Мишка» Богдана Лепкого і насправді побачила, що таке людяність. Але цю притаманну людям рису продемонструвала мені саме мишка. На мою думку, вона більш людяна, тому що вміє співчувати. Мишка дійсно турбувалася про своїх дітей та жаліла подруг. Насправді, гроші не можуть показати тебе з кращої сторони, але можуть показати одноманітність внутрішнього світу людини. Ними можна зміряти матеріальне багатство, але не духовне. Маючи багато клаптиків цього паперу, ти не заміниш ними душу. Ставлячи їх в пріорітет, ти відводиш на другий план справжні цінності життя. Те, що я описую, й зробили господарі Мишки. Вони забули про людяність, доброту, турботу, промінявши їх на гроші. Ця сім'я живилася за рахунок того, що йшла війна. До того ж, вони збрехали, не посоромившись. У мене не повертається язик, назвати цих істот людьми. Так не роблять навіть звірі. Сіровуха гідно провчила своїх господарів. Можливо, після цього вони нарешті зрозуміють свої жахливі помилки. Принаймні, я на це сподіваюсь. Але, не зважаючи на все, комусь все ж таки знайома доброта, співчуття, милосердя. Навіть під час війни, знайдуться люди, готові допомогти не лише своїм, а й людям, які здається, могли бути їх ворогами. Мабуть, цю історію Ви могли чути багато разів. Але скрізь роки вона не стає гіршою. Кирило Васильович Захаров пережив блокаду, воював за свободу України, війна для нього закінчилася у Берліні. У його розповідях було багато неймовірного, але вразила мене саме його доброта. Кирила спіткало багато жахів на війні: загинули рідні, друзі, брат, багато людей замерзли у річці Ладозі. Він постійно думав про те, як він помститься німцям.
Нарешті, Кирило дійстався Берліну. Бої тоді йшли особливо активно. Кожен день гинула купа людей. В один із цих днів, обстріл трохи припинився. Зранку Кирило нічого не їв, тому, зайшовши за один будинок, він розгорнув свій пайок. Солдат вже збирався їсти, але з каналізації раптом виліз німець похилого віку. Старець вказавує на рот, тим самим пояснюючи, що дуже хоче їсти. Кирило Васильович... відламав шматочок від свого пайка. Так само він ділиться з молодим виснаженим німцем. В цілому, Кирило так і залишився голодним цього дня.
На мою думку, Кирило вчинив дуже правильно. Він не став мстити німцям, нападаючи на слабких. Чоловік не злякався того, що залишиться голодним. Захаров думав не як хижак, а як людина. Це вражає мене, бо це могло обійтись йому життям.
Здається, я майже кожен день чую про такі випадки, але про більшість із них, ми так ніколи й не почуємо. Дуже багато є випадків допомоги тваринам на війні. Хтось із солдатів може підібрати собачку або кошенятко. У всякому разі, їм також потрібна допомога. Я хочу подякувати усім цим героям, але навряд чи зможу. Головне - ніколи не забувати про це. І все ж таки, не дивлячись на те, що серед нас є й люди, позбавлені можливості співчувати, ми самі здатні залишатися справжніми людьми. Головне, не забувати про це.