Як письменники романтики ставилися до фольклору. Помогите пж
Ответы
Ответ:
Письменники романтики, які жили у 19 столітті, ставилися до фольклору дуже позитивно. Вони бачили в народному мистецтві та легендах загадкову красу та неповторну чистоту душі, яка втрачалася в інтелектуальному світі.
Романтики були переконані, що народна мудрість, народні звичаї та традиції є цінним джерелом культурної спадщини, яке допомагає зберегти національну ідентичність. Вони використовували фольклор у своїх творах, переписували народні казки, легенди, балади, збирали фольклорні зразки.
Одним з яскравих прикладів використання фольклору у романтичній літературі є поема "Лісова пісня" Йоганна Вольфганга Гете, де автор використовує образ відьми-лісниці та народні мотиви. Також, багато письменників романтики писали про національні героїв та історичні події, що також було пов'язано з використанням фольклору.
Отже, письменники романтики ставилися до фольклору як до важливої складової культури своїх народів, використовуючи його образи та мотиви у своїх творах
Ответ:
Романтизм - час підйому визвольних рухів та зміцнення національної самосвідомості. Це стимулювало інтерес до народно-релігійного коріння, витоків самобутності та духовності, спонукало до пошуку та публікації фольклорних та народно-пісенних джерел, казок, легенд, у яких висловлювалися національний дух, традиції та колорит. Цей процес почався ще в рамках нредромантизму. Концепція «народності», сформульована І. Р. Гердером (1743— 1803) ще 1770—1786 рр., отримала романтиків подальшу розробку. Приклад плідної роботи в галузі збирання фольклору та його публікації – діяльність німецьких романтиків гейдельберзької школи (А. фон Арніма, К. Брентано та ін.). Збірник Арніма і Брентано «Чарівний ріг хлопчика» зіграв важливу роль фольклористиці. Активно використовують фольклорні елементи та мотиви, заломлюючи їх у своїй творчості, Гофман, Байрон, Кольрідж, В. Скотт, Г. Гейне. Важко переоцінити роль творчого освоєння фольклору російськими романтиками (Жуковським, Пушкіним, Лермонтовим). Видатний внесок у фольклористику зробили також чудові лінгвісти та філологи брати Грімм, «Казки» яких незмінно читалися та читаються поколіннями дітей. Нарешті, Гете у «Фаусті» дав геніальну переробку висхідній ще XVI в. народної легенди про Фауста, «магу і чаклун».