Предмет: Українська література, автор: fastom1975

Написати міні твір Як мені сподобався вірш (Садок вишневий коло хати)
ПОЖАЛУЙСТА нужно срочно!

Ответы

Автор ответа: protz2015
12
У цій поезії все ніби так просто: вечір пізнього травня, зорі, тиша, сім'я вечеряє, мати клопочеться, плугатарі повертаються з поля, дівчата співають ідучи, щебече соловейко.. . Як же тепло, зати­ шно, божественно в аурі цієї поезії! Це восьмий вірш у Шевченковому циклі «У казематі», восьма дума у дев'ятому невольничому колі ув'язненого поета. Нібито все в цьому творі просто й ясно. Проте вгадується й щось причаєне, потаємне, нерозгадане.. . У кожному слові трьох строф поезії розлите душевне батьківське тепло. На українську родину поет дивиться добротворними ба­ тьківськими очима. Він милується матір'ю, дочкою, яку ще треба «научати» , дітьми, домашньою злагодою, таким простим і досконалим ладом родини, що вечеряє, справляючи найдавніший отой, милий людяний обряд. Кожне слово поезії просякнуте силою, що йде від розуміння Шевченком чоловічої відповідальності за сімейне гніздо рідного народу. Проте бачимо: зібралась, повечеряла бідна родина і спати лягла, проте чоловіка — батька й охоронця — у ній немає. Чи чумакує, чи вбитий десь на війні, чи поневіряється по заробітках, чи, може, помер? Плугатарі повертаються з поля до своїх сімей, а в цій родині свого плугатаря не ждуть.. . Запеченими устами Шевченка говорить чоловік, мужчина, князь свого роду- племені. Головна чоловіча великодушна відповідальність — за малу, сімейну державу» І саме в родині — єдино надійна духовна опора чоловіка. Поезія «Садок вишневий коло хати... » — то стогін душі окраденого долею чоловіка- одинака, до того ще й закинутого далеко від рідної землі. Проте ця поезія, мабуть, як жодна інша, доводить абсолютну несхитність Шевченка, готовність його за своє, за рідне стояти до останнього подиху. Бо то є його українська сутність. Сутність чоловіка- захисника, чоловіка-оборонця. Який же разючий контраст справляє нинішній стан українського чоловіцтва! Нема ладу в державі — суцільні незгоди в сім'ї. Немає законів, які надійно ту сім'ю захищали б. Виховний простір — передовсім телебачення — віддано зайдам і пройдисвітам, а їм абсолютно байдужа українська сімейна традиція як основа державності. Чоловік-трудівник позбавлений матеріальної основи для плекання божественного саду власних дітей. Можливо, тому й ширить­ ся пошесть наркоманії, розбещеності, пиятики, побутової розпусти? А сім'ї незрідка вкладаються не вечерявши, хіба що ситі «хрущами» нескінченних обіцянок. Кому тут кого «научати»? , А Шевченків вірш досі парує смаковитим запахом пшоняного кулешу, дихає ароматом вишневого цвіту. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди


fastom1975: Спасибо огромное !))))
protz2015: незашто))
Похожие вопросы
Предмет: Русский язык, автор: polinamorozova8
1)Было время, что люди си­де­ли и по пе­чат­но­му гу­си­ным пером вы­пи­сы­ва­ли тол­стен­ные книги. (2)Го­да­ми пи­са­ли. (3)Целый день че­ло­век сидит и лепит букву к букве. (4)До­хо­дит до новой главы и тут уж на ра­до­стях на­чаль­ную букву так за­вернёт, что за­гля­де­нье. (5)Все равно спе­шить не­ку­да, дело дол­гое. (6)A на­чаль­ная буква — это как будто стан­ция. (7)Иные пе­ре­пис­чи­ки целую кар­ти­ну ри­су­ют — ме­лень­ко, чи­стень­ко, ак­ку­рат­но. (8)Боль­шие ма­сте­ра были! (9)Ты на иную ста­рин­ную книгу смот­ришь и ве­рить не хо­чет­ся: да не­уже­ли же она вруч­ную сде­ла­на? (10)Так ровно, будто её на­пе­ча­та­ли!
(11)Из­дав­на люди знали пе­ча­ти. (12)Пе­ча­ти эти вы­ре­за­ли на дра­го­цен­ном камне порт­рет или зверя ка­ко­го-ни­будь. (13)Ка­мень этот встав­ля­ли в пер­стень и но­си­ли на паль­це. (14)Когда надо за­пе­ча­тать пись­мо, его за­ле­пят вос­ком, а свер­ху на­да­вят пе­ча­тью. (15)На воске по­лу­чит­ся от­тиск, вы­пук­лый, ре­льеф­ный от­пе­ча­ток. (16)Те­перь пись­мо за­пе­ча­ты­ва­ют не вос­ком, а сур­гу­чом. (17)A пе­чать режут не на камне, а на меди. (18)Но людям долго не при­хо­ди­ло в го­ло­ву де­лать на пе­ча­ти вы­пук­лые буквы и ма­зать их крас­кой — вот как те­перь на штем­пе­лях.
(19)Гра­мот­ных людей мало было. (20)По­жа­луй, одни писцы толь­ко и умели тол­ком пи­сать. (21)Рус­ские бояре, бы­ва­ло, и со­всем пи­сать не умели. (22)Если нужно рас­пи­сать­ся, ма­за­ли палец чер­ни­ла­ми и при­пе­ча­ты­ва­ли. (23)Так и го­во­ри­лось: к сей гра­мо­те руку при­ло­жил. (24)Но вот до­га­дать­ся вы­ре­зать букву и вме­сто паль­ца при­ло­жить, ни­ко­му долго в го­ло­ву не при­хо­ди­ло.

На какие части можно разделить текст запиши план
Предмет: Математика, автор: Аноним