Предмет: Українська література, автор: lyakishevartem15

Допоможіть будь ласка. Знайти описи природи (пейзажі), кольори, які переважають в описі) й прокоментувати їхню роль у творі.

Ответы

Автор ответа: levchukmaria
0

Побіля обрію дотлювало сонце, ледве проглядаючи крізь запону туману та млі, що налягали на землю без чітких обрисів, наче гущавина. ...десь там, за цими похмурими горбами простяглося Велике Ведмеже озеро; Полярне коло застережно накреслило свій кордон по канадській Безплідній Землі. Потік, серед якого він стоїть, — це приплив річки Копермайн, що тече на північ і впадає в Льодовитий океан біля затоки Коронації.

З усіх боків, аж до обрію, одноманітна пустеля, холми всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущі, ні травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки...

В озерці впадає струмок, вода в ньому некаламутна. Струмок поріс рогозом, але на берегах немає жодної деревини...

Ніде ні деревця, ні кущі — саме тільки сіре море моху, серед якого розкидані сірі скелі, сірі озерця та сірі ручеята. Небо теж було сіре. А на небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця.

Сонця не було. Земля та небо стали ще сіріші, аж темніші. Віявши холодний вітер, перший сніг побілив вершки горбів.

Похожие вопросы
Предмет: История, автор: yapayaka
ДОПОМОЖІТЬ, БУДЬ ЛАСКА! РОБОТУ ПОТРІБНО ЗДАТИ СЬОГОДНІ, ДО 13:30 :'(

Прочитайте фрагмент спогадів.
Обгрунтуйте, що акція «Вісла» була не просто переселенням, а депортацією, яка суперечила будь-яким юридичним нормам, правам людини та принципам справедливості.
«…Ми мали декілька зупинок у великих містах: Горлиці, Явожно і Вроцлаві. Найбільше ми побоювалися зупинки в Освенцимі, ми думали, що нас везуть до концтабору. Через деякий час, однак, ми рушили далі. Найгіршою була зупинка у Явожно. Дійшло там до великої трагедії. 3 потягу було забрано на допит багато чоловіків і священиків у зв'язку з нашою уявною співпрацею з УПА. Ми боялися, що вже ніколи не побачимо наших близьких, що будуть убиті - так справді нізащо. Найгірше було те, що ми нічого не могли зробити. Кожен добре знав, якщо піднімемо бунт, то теж потрапимо на допит. Панувала тиша, спричинена смутком, печаллю, жахом і безпомічністю. Навіть не мали надії, що ще їх колись побачимо, бо Явожно відоме своєю жорстокістю, побиттями і тортурами» (Хелена і Шимон Бвоншчаки, нар. обоє у с. Чертижному).​