Предмет: Қазақ тiлi, автор: ghg24350

помогите пожалуйста задание на картинке даю 30 балов

Приложения:

Ответы

Автор ответа: farhadovaaziza008

0

1. Орналасқан қала
Алматы, Ашылған уақыты
1941
2.Ғаламтордың зияны адамның көзін денсаулығын құртады.
3. Күйші — домбырада, қобызда, сыбызғыда күй орындаушы - музыкант. Күйшіні домбырашы, сыбызшшы, қобызшы деп те атайды.
4. Әртістер
Ержан Алимбетов, Максим Кичигин, Алуа Маканова. Бұрынғы
қатысушылары Аида Аюпова, Роман Адонин, Нургайша Садвакасова, Евгений Сизов, Игорь Джавад-Заде, Дмитрий Голощапов
5.незнаю сори
6.Әміре Қашаубаев ол қазақ совет әншісі, актер, музыкант.
7.Қазақ әндері өз еліміздің тарихы,тәуелсіздігі жайлы насихаттайды.

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Алгебра, автор: krylovaolga1983

найдите сумму дробей -4/7 и 9/14
С ПОЛНЫМ РЕШЕНИЕМ

1 год назад

Предмет: Математика, автор: asylnazbekenova

OITIpeciн? 8. Санды цифрлармен жазып, сонан сон окындар: 1) ең кiшi төрт танбалы натурал сан; 2) ен улкен алты танбалы натурал сан; 3) ең кiшi сегiз танбалы натурал сан; 4) ең үлкен жетi танбалы натурал сан. 9. 1) Санды разрядтык косылғыштардын

1 год назад

Предмет: Английский язык, автор: alinagaidai2012

написати 3 реченя There іs іThere are допоможіть пж даю 100 балов

1 год назад

Предмет: Українська мова, автор: yuliahomulak

Виконати повний синтаксичний розбір трьох складних речень різних видів ,виписаних із повісті "Інститутка"

Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, та і вдайся... Було, мене й б'ють (бодай не згадувать!) — не здержу серця, заплачу; а роздумаюсь трохи — і сміюся. Бува лихо, що плаче, а бува, що й скаче, — то так і моє лишенько. Якби мені за кожною бідою моєю плакати, досі б і очі я виплакала. Батька-матері не зазнаю: сиротою зросла я, при чужині, у людях. Хоч не було діла важкого, — так забували про мене, чи я не голодна, не холодна, чи жива я...
На десятоліттях взяли мене в двір. Стара пані була не що, сумирна собі, — може, тому, що вже благенька була, ледве ноги волочила, а заговорить — тільки шам-шам, одразу й не розбереш; так куди вже бійка! не на умі. Увесь день на ганочках; нічка йде — охає та стогне. А за молодого віку, славлять, вигадочки були чималі і в неї... та треба ж колись і перестати.
За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько; одно було горе, що з двору й ступити не пустять. Хіба вже на велике свято, що до церкви одпросимось, а в неділю й не думай. "Розволочитесь, — було, каже пані гніваючись, — не пущу!.. Не той ще вік ваш, щоб бога пильнувати: ще матимете час, — не зараз вам умирати".
Сидимо, було, день при дні у дівочій та робимо. А тихо коло тебе, як зачаровано. Тільки пані заоха або хто з дівчат на ухо за чим озветься, котора зітхне з нуду. Докучає, було, та робота, докучає, — аж пече; та що врадиш? Спасибі хоч за те, що не б'ють десять раз на день, як от по інших чуємо.
А як коли, то, було, звеселіємо не знать чого. Веселенько нам, — аж серце трепече! Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало... Не всмілимось!.. Ізглядуємось, та сміх нас так і бере. То одна моргне бровою, а друга їй одморгує; то прив'яжуть тую до стільчика косою; інша зскочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула, — крутиться, вертиться, тільки рукава май-май-май... Чого, було, не виробляємо!
У старої пані не було роду, окрім мала собі унучечку, — у Києві обучалась у якомусь там... от коли б вимовити... ін-сти-ту-ті... Було частенько до старої листи шле; а стара тії листи щодня вичитує, — і попоплаче над ними, і попосміється. Коли пише унучечка, щоб уже приїздити за нею та додому забирати... Мати божа! увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибирати!.. Панночки сподіваємось! Панночка буде!
Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка. А нам того й треба. Ми за той тиждень, що її виглядали, сказать, нажилися. Шлють, то біжимо-летимо... Весело зочити степ, поля красні!. Степ зелений наче втікає в тебе перед очима далеко кудись, далеко... Любо на волі дихнути!
Квіток, було, назриваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками величаємось. А вступаючи в двір, схопимо з себе, позакидаємо, — та так було жалко тих вінків кидати, так жалко!
II
Діждали панночки, приїхала... І що ж то за хороша з лиця була! І в кого вона така вродилася! Здається, і не змалювати такої кралі!.. Стара як обійняла її, то й з рук не випускає; цілує, й милує, та любує. І по кімнатах водить, усе показує, усе розказує; а панночка тільки обертається туди-сюди та на все цікавим оком спозирає.

7 лет назад

Предмет: Обществознание, автор: AlysNICEss

аболиционизм - ЭТО ШТО?! И не нужно мне с инета копировать, мне нужно кратко и понятно даже тупому. (чтоб вы сами поняли)

7 лет назад