Напишіть про Жадана Сергія за планом
Назва, автор.
Історія створення вірша. Коли написано, кому присвячено, місце твору в творчості поета і його внесок в літературу того часу (якщо знайшли таку інформацію).
Тема вірша (пейзаж, філософська, суспільно-політична, інтимна, любовна, історична). Сюжет (є або відсутній).
Художні засоби, якими автор створює образи. Лексика (побутова, повсякденна, літературна, книжна, публіцистична, застарілі слова, архаїзми).
Композиція. Вказати основний настрій, почуття, переживання.
Композиційний поділ на строфи. У кожній строфі відображена закінчена думка або відображається тільки її частину. Зіставлений або протиставлений сенс строф. Чи містить остання строфа висновок, розкриття ідеї твору.
Розмір: амфібрахій, анапест, верлібр (вільний або білий вірш), дактиль, хорей 3-стопи, ямб 4-стопи.
Рима. Анафори (однаковий початок рядків), перенесення (значення переноситься слова підкреслюється, на ньому робиться смисловий акцент), парна (аабб), перехресна (абаб), кільцева (Абба).
Стилістичні фігури (поетичний синтаксис). Розглянути прийоми і фігури поетичного мовлення в творі (антитеза або протиставлення, градація, інверсія, риторичне питання, звернення, повтори або рефрен, замовчування, відкрита, невисловлена думка).
Ответы
Ответ:
Объяснение:
Назва - «Музика, очерет»
Автор: Сергій Жадан.
Збірка – “Балади про війну та відбудову” (2001)
Жанр: інтимна лірика.
Тема твору: зображення суму від завершення романтичних стосунків.
Ідея: передати особливе почуття туги й прийняття розлуки з коханою людиною.
Основна думка: нам з тобою тепер / падає різний сніг.
Римування: перехресне.
Художні засоби:
Епітети: голос печальний, різний сніг, ламкий очерет.
Метафори: проступа тепло / через ріки, міста; Все, що трималось вій, / голос печальний, плач, / я скидаю на твій / автовідповідач; Поїзд твоїх химер / не зупиняє біг, / нам з тобою тепер; Нарізно кров поспіша.
Персоніфікація: тихо росте душа.
Літота: Все, що у нас було — / тільки ця висота.
Порівняння: тихо росте душа, / мов ламкий очерет;
Поезія С. Жадана сповнена туги за коханою людиною, але разом з тим прикрого змирення з цією розлукою, прийняття невідворотного і намагання жити з цим почуттям.
Перші дві строфи ліричний герой констатує те, що він розлучився зі своєю коханою, але повинно пройти немало часу, щоб він забув своє почуття. Третя строфа – змирення з тим, що вже відбулось і прощання з усім, «скидання» усіх почуттів. Останні дві строфи свідчать про розуміння героєм того, що він усвідомлює, що шляхи їхні розійшлись і чим далі, тим більше між ними відстань. Повільно загоюються рани ліричного героя і його душа «починає рости», тобто розвиватись і йти назустріч новому досвіду.