Предмет: Қазақ тiлi, автор: kushaevanarslu

3-тапсырма. Суреттегі оқиғаларды өзара байланыстырып сөйлем кура. На істеді?», «Қайтті?» деген сұрақтарға жауап ізде, іс-қимылды, әрекетті сипатта. СРОЧНО!!!!​

Приложения:

Ответы

Автор ответа: zavgustbekova
3

қайтті?(биледі)

Не істеді? (жүзді)

не ю істеді?(тенис ойнады)


zavgustbekova: каз
zavgustbekova: не істеді?(футбол ойнады)
zavgustbekova: не істеді?(қылыштасты)атын блмейд екенмн
zavgustbekova: не істеді(велосипед тепті)
zavgustbekova: не істеді(жүгіріп жарысты)
zavgustbekova: не істеді (бокстасты)
zavgustbekova: не істеді (баскетбол ойнады)
zavgustbekova: вроде болд
kushaevanarslu: рахмет)
missmia997: рахмет)
Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: 0Tasa0
Даю 50 баллов!!


Робота з текстом. Написати аналіз тексту (ідея, тема и т.п)





Ранок той знявся над землею, як ангел, світлий, добрий, лагідний. Просто з вікна його можна було зачерпнути повні долоні і, заплющивши очі, пити, як воду з молодого весняного джерела. Дихнув легко вітер, і з яблуні, що підпирала нашу хату, у світлицю стрибнув сонячний промінь і пролетів попід стелею. І раптом від його сяйва на стінах почали розквітати пуп’янки троянд, якими мама ще до війни вималювала хату.


Я піднявся з ліжка й відчув у всьому тілі дивну полегкість. Здавалося, схоплюся за пучок сонця, розгойдаюся на ньому й полечу високо-високо.


А в сінях, притулившись до одвірка, тихо плакала мама.


— Що з вами? — висунув голову із світлиці.


Не обертаючись, крізь схлипи мовила:


— Не відаю, що нині зі мною сталося. Піднялась удосвіта, а душа чомусь співає. Іду в хлів, по газдівстві пораюся, а якесь дивне щастя — слідом за мною. І таке маю відчуття, що вночі зірка впала мені в серце й увесь час світиться, а я так уже давно відвикла від радості — то й плачу.


У цей час у верхньому кінці села лунко зацокотіли копита — і з провулка вилетів вершник. Кінь під ним був білий-білий, немов щойно скупаний у снігах. Побачивши нас на порозі, незнайомий чоловік підняв над собою руки й закричав:


— Люди добрі, війна закінчилася!!!


А через три тижні повернувся батько. Після маминих поцілунків і голосінь підійшов до мене. За ці роки я кожної хвилини омріював зустріч із ним. І мені завжди здавалося, що коли зійдемося з батьком віч.на.віч, то щось незвичайне станеться у світі: я впаду йому на груди й зацілую очі, кожну зморшку, кожну сиву волосинку. Натомість прийшло якесь гірке розчарування. Переді мною стояв зовсім чужий чоловік, під поглядом якого я почував себе вкрай ніяково. І тільки тоді, коли батько міцно пригорнув мене до себе й поцілував, як колись, у чоло і я знову відчув дотик гарячих губ, він умить став для мене до болю рідним.


На другий день ми обоє взялися орати ниву. Не знаю, чи батько так затужив за землею, чи вона за ним, але скиби, здавалося, самі переверталися перед плугом, лягали покірно до ніг, а зорана рілля лежала вільно під сонцем.


Перед тим як сіяти, підігнали коней до стодоли й сіли в затінку. Поруч розчісували тихим вітром своє гілля вишні. Батько усміхнено подивився на них і сказав:


— Щоночі снилися мені ці дерева, але завжди цвіли не квітом, а маминими сльозами.


— А ти вже більше ніколи нас не покинеш? Адже війни вже не буде, правда? — спитав я.


Батько довго мовчав, а потім роздумливо мовив:


— Куди мені без вас, коли я на рідній землі.


За Д. Кешелею