Українс...кий степ Природа (У,у)країни варта нашого захопл(и,е)н...я. Але де б я не/був, завжди уявляю ш(и,е)рокий, бе(с,з)межн...ий степ. Ось ранковий вiт(и,е)р л(е,и)ген...ко колише ковилу. Бліде небо ми(x,г)тить зірками до блакиті, що оповила ст(и,е)пову дал(и,е)ч...нь. Ледве мріють у син...ому туманi могили коза(цьк,тьськ,тсь)их вата(ш,ж)ків. В(и,е)рбові лози з/далеку здаю(тьс,цьс)я зовсім чорними. Небо наче з/мовилось iз з(и,е)млею. Якоюсь таємницею вiє від/них, чарами віє від/того син...ого ро(3,c)кішного простору. Біля дороги, у/долинці, тліє вогни(шч,щ)е. Білий димок здіймає(тьс,цьс)я догори по/над чума(тсь,ць)ким табором, що чорніє у пiт...мi. Серед не/проглядної ночi вiн здає(тьс,цьс)я д(и,е)вовижним чудищем. Чума(тсь,ць)кий табір ще спить. Ст(и,е)пова тиша пожадл(и,е)во підхоплює всі звуки... Табір ще спить. Тільки не/спить чогось ватажок чумаків. Думає він свою до/вічну думу про не/легке жит...я україн...цiв.
Ответы
Ответ:
Український степ Природа України варта нашого захоплення. Але де б я не був, завжди уявляю широкий, безмежний степ. Ось ранковий вітер легенько колише ковилу. Бліде небо мигтить зірками до блакиті, що оповила степову далечінь. Ледве мріють у синьому туманi могили козацьких ватажків. Вербові лози здалеку здаються зовсім чорними. Небо наче змовилось iз землею. Якоюсь таємницею вiє від них, чарами віє від того синього розкішного простору. Біля дороги, у долинці, тліє вогнище. Білий димок здіймається догори понад чуматським табором, що чорніє у пітьмі. Серед не проглядної ночi вiн здається дивовижним чудищем. Чуматський табір ще спить. Степова тиша пожадливо підхоплює всі звуки... Табір ще спить. Тільки не спить чогось ватажок чумаків. Думає він свою до вічну думу про нелегке життя українців.
будь ласка краща відповідь