коротку розповідь про митця - візитівку.
Ответы
Ця історія — про одного з найвідоміших українських художників сучасності Івана Марчука, який створив тисячі творів мистецтва та винайшов власну техніку — пльонтанізм. За радянських часів через постійні переслідування з боку КДБ художник був вимушений тимчасово емігрувати за кордон і повернувся в Україну в 2011 році. Саме він став єдиним українцем, що потрапив до рейтингу «100 геніїв сучасності» британської газети Telegraph у 2007 році.
Іван Марчук — один із найяскравіших представників когорти українських художників, які за радянських часів мали сміливість заперечувати канони соцреалізму, нав’язувані митцям владою.
Становлення Марчука як художника — процес тривалий і досі не завершений. Він тягнеться від намагань знайти своє місце в радянській системі до поневірянь світом задля невпинного навчання і вдосконалення техніки малювання.
Народившись у 1936 році у селі Москалівка на Галичині у родині ткача, Іван Марчук із часом вийшов за межі не лише рідного села, ставши відомим у світі, а й за рамки більшості художніх стилів і канонів.
Марчук почав малювати ще у дитинстві, розвинувши свій талант у підлітковому віці. Саме тоді він чітко зрозумів, що хоче стати художником.
— Вперше усвідомив себе [митцем] вже серйозно в 7-му класі. До того я бавився, як і всі діти. Правда, не було чим малювати: олівців нема, акварелі нема, нічого не було. Були квіти. Якщо щось кольорове намалювати, то тими квітами малюєш, пелюстками.
Ще у школі Марчук вирішив, що хоче здобути художню освіту. Спершу він навчався на відділі декоративного розпису у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша, згодом — на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва.
Поява художника
Про період навчання в інституті Марчук згадує як про світоглядно переломний. Тоді завдяки прогресивним викладачам, які зналися на світовому мистецтві і мислили значно ширше за соцреалістичні канони, він вийшов за рамки передвижницького сприйняття мистецтва.
Художник зізнається, що з кожною роботою у нього йде «війна», і бувають полотна, які він не спроможний «подолати». Ще одна війна — уже на фронті того, як назвати роботу. Автор згадує, що в юності бавився словами, писав вірші, та все ж для нього намалювати — справа куди легша, ніж назвати відтворене на полотні.
Іван Марчук працює у власній унікальній техніці пльонтанізму: це дрібні переплетені (запльонтані) лінії, які зливаються в неймовірно деталізовані, окреслені образи. Марчук творить з майже дитячою допитливістю до світу і його картини гіпердеталізовані, «дотикові». Часто на полотнах створюється ілюзія додаткового освітлення, особливо у нічних пейзажах, де головна увага митця — на образі Місяця. Такий підхід, дещо схожий на техніку Архипа Куїнджі, став ще однією Марчуковою візитівкою.
У доробку митця понад чотири тисячі робіт, половина з яких зараз є за межами України як подарунки та мистецькі візитівки (у радянські часи митець часто створював маленькі картини, щоб їх можна було сховати і передати за кордон). Не всі з решти робіт вже й вміщаються в затишній майстерні, хоч Марчук і мріє лише про великі формати.