козацько-селянське повстання чим вони були схожі?
Ответы
Ответ:
Боротьба українського народу наприкінці XVI – першій половині XVII ст. не принесла бажаної перемоги. Польсько-шляхетському стану вдалося подолатии найбільші козацько-селянські повстання. Повстання носили стихійний, неорганізований характер. Сили селянства залишалися розрізненими, озброєні вони були значно гірше, ніж урядові війська. Хоча повстання і охоплювали великі території, але жодне з них не поширювалося на всю Україну. Це пояснюється нерівномірністю розвитку феодалізму і, як наслідок цього, неоднаковим економічним і правовим становищем селянства, неоднаковим рівнем кріпосного стану в різних місцевостях. За своїм характером повстання були не тільки антифеодальними. Вони мали і національно-визвольну спрямованість, так як повстанці вели боротьбу і проти національно-релігійного гніту, проти іноземного гноблення, за визволення з-під влади шляхетської Польщі.
Незважаючи на поразку, народні рухи кінця XVI – першої половини XVII ст. відіграли велику прогресивну роль в історії визвольної боротьби українського народу. В ході повстань народні маси набували досвіду збройної боротьби, наповнювалися рішучістю і вірою в перемогу над ненависними гнобителями. Разом з тим, відчутні удари, які наносили повстанці феодалам і всьому що існував строю, послаблювали шляхетську Польщу і її панування в Україні, в деякій мірі стримували посилення феодального гніту. Нарешті, завдяки масовим повстанням, в яких брали участь широкі верстви населення – козаки, селяни, міщани – і які були спрямовані як проти соціального, так і національного гноблення, прискорювалося дозрівання національної самосвідомості українського народу. На досвіді повстанської боротьби народні маси України також все більше переконувалися, що в їх прагненні звільнитися з-під іноземного гніту, надійною опорою можуть бути тільки їх згуртованість, монолітність і непереборна воля в досягненні національної незалежності.