Предмет: Геометрия, автор: TheCat108

На рисунке 267 DP = PF, DK=KF. Докажите равенство уг лов KDC и KFC.
фото в закрепе​
больше балов нету

Приложения:

Ответы

Автор ответа: nekitv283
1

Ответ:

DP = PE

DK = KE по условию

КР - общая сторона для треугольников KDP и KEP ⇒

ΔKDP = ΔKEP по трем сторонам

Значит, ∠DKP = ∠EKP.

DK = KE по условию

∠DKP = ∠EKP

KM - общая сторона для треугольников MKD и MKE, ⇒

ΔMKD = ΔMKE по двум сторонам и углу между ними.

Значит, ∠KDM = ∠KEM

TheCat108: ема
TheCat108: спасибо
nekitv283: незашто
Предыдущий вопрос
Следующий вопрос
Похожие вопросы
Предмет: Английский язык, автор: мусимусипусипуси
VO X. Rewrite as in the models.
Model 1: His answer surprised me.
I was surprised at his answer.

1. Her voice surprised us all. 2. The results of the exam sur- prised the teacher. 3. His behaviour surprised those who were present. 4. You surprise me. 5. Your written test surprises us. 6. The girl's speech surprised the students. 7. The youth's words surprised the old people.
Model 2: The teacher was impressed by the student's answer. The student's answer made an impression on the teacher.

1. The listeners were impressed by the speech. 2. The play impresses me each time I see it. 3. The tourist was impressed by the places of interest in St. Petersburg. 4. We were greatly im- pressed by Petrov's speech. 5. My companions were impressed by her singing.
Model 3: He came to Moscow the other day. He arrived in Moscow the other day.

1. He has come to St. Petersburg to take part in the work of the congress. 2. He came to the meeting in time. 3. They came to the seaside at the week-end. 4. We came to London on the 16th of March. 5. We all came to the station to see our friends off to Minsk. 6. We came to Pushkino at about 6 o'clock.​
2 года назад
Предмет: Українська література, автор: AcTRICa
Прочитайте цей текст і дайте відповідь на одне запитання. ДАЮ 100 БАЛІВ
А скільки звуків жило на станції вночі! А світло звідусіль малювало на стіні супроти Климкового ліжкц великі різнобарвні квіти: червоне — маки, синє — волошки, жовте — соняхи, вони мінилися і тремтіли, як од вітру в степу… То були казкові, найщасливіші в Климковому житті ночі.
Він отак би й виріс серед уквітчаних тих ночей, якби не настали ночі інші, ночі без вогнів. Зостались лише звуки, ті, що завжди, але в пітьмі вони спохмурніли, поглухішали і долинали наче з глибокого провалля. У ці чорні ночі поїзди йшли частіше й швидше, ніж раніш, але від них уже не віяло сосновими дошками чи теплою пшеницею, мокрим, щойно вийнятим із шахти вугіллям чи цегляною курявичкою з відкритих вагонів. Од них віяло ліками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонці уламками літаків і гармат…

І одної з таких ночей не повернувся на станцію дядьків Кирилів ФД, хоч на нього давно вже чекала нова зміна машиністів. Климко цілу ніч проблукав тоді на станції, вслухаючись у далекі злякані гудки паровозів, але так і не почув серед них знайомого. Він був один на весь світ — гудок дядькового ФД, — і Климко впізнав би його серед тисячі…

Удосвіта на станцію приїхала дрезина-рейковоз і привезла дядька Кирила, його помічників, старого Кіндратовича, що їздив іще на царських паровозах, і кочегара Славка-гармоніста. Дрезину оточили з усіх боків— чергові обходчики, змажчики, стрілочники, і Климко ніяк не міг пробитися крізь той натовп. Він побачйв тільки, що всі познімали картузи й похилили голови, і закричав, і застукав кулачками в погорблені спини
Його впізнали і розступилися… Климко побачив лише сиву дядькову чуприну з-під брезенту, вчепився за борт кузова, щоб злізти нагору, але хтось придержав його за плечі
Дядька ховали надвечір при відчинених навстіж дверях барака. Надворі було вітряно. По коридору шаруділо перше осіннє листя з пристанційного скверу і забивалося в тихі кутки.
На кладовищі Климко вже не плакав, а лише здригався від холоду в грудях і хрипко зітхав. Червоно, підпливаючи рожевим надвечірнім мороком, заходило сонце. А вітер обтіпував з молодих топольок прижовкле листя і розкидав поміж могилами. Воно застрявало в оградках, прилипало до пам’ятників або летіло в степ, рвучи на своєму шляху тонку, ще не стужавілу по-осінньому павутину.
Климко витер холодними брудними пальцями очі й сів у своєму солом’яному кублі. На шляху в обидва боки не видно було й душі. Тільки десь далеко за перелотом, звідки він учора прийшов до цієї скирти, чулося по-вранішньому лунке гуркотіння підвід. Воно то стихало, коли підводи спускалися у вибалок, то знову гучнішало, коли вони вихоплювалися на пагорб. А невдовзі понад телеграфними стовпами замаячив довгий німецький обоз. Гладкі куцохвості коні-ломовики хекали парою. Ковані хури з гальмами в передках стугоніли важкими колесами по вкоченій дорозі. На останній підводі, що трохи відстала від обозу, скулившись, сидів у передку солдат і, видно, куняв — пілотка зсунулася йому на вухо, плечі обвисли, обличчя вткнулося в розстебнуту вгорі, з піднятим коміром шинелю. Напроти скирти він підвів голову, сказав щось до коней, і вони зупинилися. Климко на всяк випадок глибше врився в своє кубло, а солдат незграбно сплигнув з хури, озирнувся на сонце, червоно блиснувши окулярами, і рушив до скирти. Але, ступивши кілька кроків, вернувся назад і прихопив карабін.
Він ішов помалу, як гайворон. Климко добре бачив крізь солому неголене зморшкувате обличчя, товсту об вислу нижню губу і високо підняте плече з карабіном на реміняці. Він був уже підтоптаний, цей солдат, і, певне, йшов до скирти, щоб набрати соломи під своє утле тіло. Климко зрозумів це, коли дядько приставив до скирти карабін і спробував смикати солому, щось бурмочучи. Потім побачив купку вже насмиканої — Климкове кубло — і пішов до неї. Климко завмер, не знаючи, що йому робити: схопитися, крикнути, ворухнутися?.. І коли солдат заніс твердий чорний черевик, щоб скинути зрошений верхняк з Климкового схову, він, уже нічого не думаючи й нічого не бачачи перед собою, крім блискучої підкови на підборі, схопився на коліна, — брудний, нестрижений, в остюках. Солдат на мить закляк з піднятою ногою, потім тоненько вискнув і одплигнув убік. Він ухопив карабін і наставив його далеко перед себе на Климка. Климко німо дивився в маленьку чорну дучку карабінного дула — воно тремтіло, націлене йому в перенісся, — потім розціпив кулачки й показав солдатові худі сині долоні.


Завдання: Доберіть 6 слів - прикметників, які називають риси характеру Климка (тільки за цим уривком). Аргументовано поясніть свій вибір та наведіть докази з наведеного уривка
2 года назад
Предмет: Английский язык, автор: uskripec7
6 a Complete the sentences with the adverbs in brackets. 1 Ben does one activity at a time. (always) Ben always does one activity at a time. 2 Ana tries a new activity. (once a month) 3 I'm successful in exams. (hardly ever) 4 We don't have a clear goal. (often) 5 I take time off in June. (sometimes) 6 Jon works hard. (all the time) 7 They're not busy in the morning. (usually) 8 I check my work emails at weekends. (rarely)​
2 года назад
Предмет: Обществознание, автор: sbolat999
ДГВБАЕ что это такое
7 лет назад
Предмет: Математика, автор: Snithana
Урок тривав 40хв.і закінчився о10 :30.Скільки тривав урок?
7 лет назад