Написати твір про перебування Лесі Українки в Криму
Ответы
Ответ:
Головна
Умови конкурсу
Склад комісії
Номінації
Конкурс
Статті
Архів
Контакти
Видатні жінки України
Шевченкіана
Видатні жінки України
Проблеми національного виховання та ґендерної політики
Україна на новому шляху
Краєзнавче дослідження
Видатні постаті – гордість України
Історія мого роду
Етнографічне дослідження
Літературознавство, мовознавство та фольклор
Поетичний голос, художньо-літературна творчість
Історія мого краю
Ми – горда нація
За оригінальність
Публіцистика і журналістика
Криниця духовності
Екологія та здоров’я нації
Леся Українка в Криму
Куланова Аліна, м. Севастополь
Перший візит поетеси
Леся Українка – одна з найвидатніших українських письменниць, яка зробила величезний вклад у розвиток нашої культури, зокрема літератури, але найголовніше, у розвиток нашої духовності, національної свідомості та всенародного патріотизму.
Цю велику письменницю знають і поважають не тільки в рідній для неї Україні, її пам’ять вшановують також у Грузії, Канаді, Німеччині та багатьох інших країнах світу.
У своєму житті вона встигла багато: писала в найрізноманітніших жанрах, грала на фортепіано, збирала фольклор у всіх його виявах(220 народних мелодій записано з її голосу), складала підручники, зокрема «Стародавня історія східних народів»; брала активну участь в українському національному русі. Її творча спадщина є гордістю для всієї України, і все це вона встигла за своє коротке та сповнене болю життя.
Леся Українка прожила, на жаль, усього 42 роки. Причиною цього була тяжка хвороба –коксит. Із цією недугою Леся боролась упродовж усього життя, адже захворіла вона ще маленькою дитиною, у віці 12 років. Кожен день Леся долала хворобу, через тяжкі болі, але, незважаючи ні на що, продовжувала відчайдушно працювати. Найбільшим горем для письменниці було те, що, через слабі кістки їй довелося забути про гру на фортепіано. Її страждання сповнюють рядки елегії «До мого фортепіано»:
«Розстаємось надовго ми з тобою!
Зостанешся ти в самоті німій,
А я не матиму де дітися з журбою…
Прощай же, давній, любий друже мій!».
Леся багато подорожувала, змінювала клімат за порадою лікарів. Рятуючись від хвороби, талановита письменниця їздила до Німеччини, Австро-Угорщини, Італії, Єгипту, декілька разів була на Кавказі, Одещині, у Криму. Саме про перебування поетеси у Криму і піде мова у моїй роботі. Крим є моєю батьківщиною, тому для мене є дуже важливим знати про перебування тут такої великої письменниці та є великою честю те, що такі талановиті люди жили і творили у Криму.
Улітку 1888 року сімнадцятирічна Леся Українка вперше покидає рідну Волинь і відправляється на південь, до моря (Одеса, Акерман). Безкрає синє море полонить і зачаровує Лесю. Її вабить буйний морський простір, іскриста сонячна стяга, химерний танець хвиль, дивне відчуття свободи.
«Море, море! Без краю просторе,
Руху повне і разом спокою!
Забуваю і щастя, і горе –
Все неземне, - з’єднатись з тобою
Я жадаю…».
Доля поєднала Лесю з морем назавжди. У пошуках хоч якогось рятунку від нестерпного болю, вона неодноразово прибуватиме до благословенного Богом Криму.
Отже, у лютому 1890 року в листі до матері – Олени Пчілки – Леся вперше повідомляє про пораду лікаря – від’їзд до Сак:
«…а потім їхать додому і наложить «витяженіє», а літом на лиман або в Саки».
На цей час молода письменниця знаходиться в Києві. Цього ж року Українка пише листа братові, у якому згадує про свій недуг :
«…тепер знов ходжу на двох милицях, що болять ноги в ступнях і через те я ходжу по-котячому, та ще й спина болить гірш, ніж перше, – більше яких трьох минут не можу рівно сидіти, ні на що не спершись.»
Стан письменниці поганий, вона сама каже, що має за жертву навіть писати. Отже, для продовження роботи Леся вимушена проходити лікування. У кінці червня Лесин стан погіршується:
«…У мене нога болить, як і перше, я «большею частию лежу на кровати», читаю Тена і варю варення, часами пишу вірші.»